❦
Середа, 21 жовтня 1874
Mercredi, 21 octobre 1874
Ще один день ближче до старості.
Une journée de plus vers la vieillesse.
Яка низість! Анж (мадам Анжель) проводить у нас вечір — освічена й дуже приємна жінка. Стоїть чудовий місячний вечір, і наш сад скидається на садок Маргарити.1 Море, обрамлене з обох боків нашими купами кипарисів, що вирізняються чорним силуетом на завжди синьому, а цього вечора срібному небі, — божественне у своїх срібних відблисках. Без капелюхів ми всі пʼятеро сідаємо в екіпаж і катаємося аж до пів на дванадцяту.
Quelle bassesse ! Ange (Mme Angel) passe la soirée chez nous, c’est une femme instruite et très agréable. Il fait un clair de lune superbe et notre jardin ressemble à celui de Marguerite. La mer encadrée de chaque côté par nos groupes de cyprès se détachant en noir sur le ciel toujours bleu et ce soir argenté, est divine avec ses reflets d’argent. Sans chapeau nous nous mettons en voiture toutes les cinq et nous promenons jusqu’à onze heures et demie.
Я нічого не скажу про красу ніццької природи, бо «навʼязувати наше схвалення величним творінням — значить принижувати їх».
Je ne dirai rien des beautés de la nature à Nice car « c’est humilier les œuvres souveraines que de leur imposer notre approbation ».
Примітки
Садок Маргарити — сцена з опери Гуно «Фауст» (1859), де Фауст освідчується Маргариті. Одна з найпопулярніших оперних сцен епохи. ↩