Субота, 10 жовтня 1874

Я довго гуляю з Діною — за містом! За авеню де ля Ґар; задоволена своїм обличчям і тому в чудовому настрої.
Дідусь мене дратує — вічно говорить про Монако, та ще й таким тоном, який я вважаю недоречним, коли йдеться про паломництва туди мами й тітки.
Я йду до себе і закінчую обідати в себе; Артур — метрдотель — приходить розповісти безліч речей щодо служби; він здогадався, що треба звертатися до мене. Це старий дивак, що безперестанку теревенить і розповідає, що його батько і він завжди служили в королівських домах, і як він був кучером у якогось принца де Конде, і які стайні у Шантійї тощо.
В якийсь... При найменшому приводі він говорить — і я не заважаю. Та й узагалі він добрий слуга.

Примітки

Принци де Конде — одна з найстаровинніших гілок французького королівського дому; їхній замок у Шантійї відомий розкішними кінськими стайнями. ↩