❦
Понеділок, 5 жовтня 1874
Lundi, 5 octobre 1874
Я надіслала Бубі телеграму, щоб купив коня, і тремчу, боячись, що його вже продали.
J’ai télégraphié à Bouba d’acheter le cheval et je tremble craignant qu’il ne soit déjà vendu.
Як мене балують! Як я не вмію нічого цінувати! І ще наважуюся скаржитися! Яка я лиха! І які ж добрі й ніжні ті, що мене оточують! Я справді цього не варта!
Comme on me gâte ! comme je ne sais rien apprécier ! et oser me plaindre ! Comme je suis mauvaise ! Et comme ceux qui m’entourent sont bons et aimants ! Je ne vaux pas cela vraiment !
Дідусь часто дуже дратує — заважає грати на фортепіано своїми скаргами: Що це вона грає, яке жахіття1 — і таке інше. Я знаю, що він старий, але не завжди стримуюся і кажу йому, що думаю.
Grand-papa est souvent très irritant, il m’empêche de jouer du piano et par ses plaintes: Qu’est-ce que c’est qu’elle joue, comme c’est épouvantable - et des choses dans ce genre. Je sais qu’il est vieux, mais je ne me retiens pas toujours et lui dis ce que je pense.
Я розклала і розвісила сукні — так кімната й лишиться, поки не привезуть меблі.
J’ai rangé et placé mes robes, ma chambre est installée ainsi jusqu’à l’arrivée des meubles.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩