❦
Пʼятниця, 2 жовтня 1874
Vendredi, 2 octobre 1874
Я прокидаюся здорова і свіжа, дякувати Богу — мене більше не мучать через блідість. Одразу вдягаюся (сіра сукня) і виходжу без капелюха на Прогулянку, де немає жодної живої душі; йду подивитися на вілли Леон і Джоя — вікна останньої відчинені; Поль зі мною.
Je me lève bien portante et fraîche, grâce à Dieu; on ne me tourmente plus pour ma pâleur. Je m’habille tout de suite (robe grise) et vais sans chapeau à la Promenade où il n’y a pas une âme; je vais regarder les villas Léon et Gioia, les fenêtres de cette dernière sont ouvertes, Paul est avec moi.
Дійшовши до вілли Суворов, я поверталася і була зовсім поруч із нашою, коли побачила спідницю з тунікою і ноги якогось пана; дерева Прогулянки заважали бачити решту — я йшла тротуаром між доріжкою для екіпажів і деревами; потім зʼявився ліф і нарешті — чарівне й граційне обличчя Джої, цього скарбу моєї душі; ми одна одну впізнали, я почервоніла, відвернула голову — але біля діри, яка тепер у нас замість входу (немає ні огорожі, ні воріт — я пройшла між двома дошками, що затуляють дірку в мурі, як пройшов би щур), я знову обернулася; пан сказав їй це, і вона теж обернулася — і тоді я прослизнула між дошками. Ця чарівна прекрасна істота — я мало не всміхнулася, побачивши її; тут так зручно: якогось ранку, коли нікого не буде, вона пройде, і я спробую заговорити з нею.
Etant allée jusqu’à la villa Souvoroff je revenais et étais tout près de la nôtre lorsque je vis une jupe et tunique et les jambes d’un monsieur, les arbres de la Promenade m’empêchaient de voir le reste car je marchais sur le trottoir entre la promenade des voitures et les arbres, puis parut le corsage et puis enfin la charmante et gracieuse figure de Gioia, ce bijou de mon âme, nous nous reconnûmes, je rougis, détournai la tête, mais près du trou qui est notre entrée actuelle, (nous n’avons ni grilles, ni portes, mais j’ai passé entre deux planches, de la porte qui bouche le trou fait dans le mur, comme eut passé un rat), je me retournai encore, le monsieur le lui dit et elle se retourna, alors je me glissai entre les planches. Cette Charmante belle créature, j’ai presque souri en la voyant, c’est si commode ici, un matin, il n’y aura personne, elle passera et je tâcherai de lui parler.
Більше, ніж будь-коли, захоплююся нашими будинками — так гарно влаштованими до найменших деталей — і почуваюся в них добре, бо вони, дякувати Богу, наші — і це так приємно. Ненадовго виходжу, але Ніцца бридка, пустельна, маленька.
J’admire plus que jamais nos maisons si bien arrangées dans leurs moindres détails et je me sens bien dans elles, parce que grâce à Dieu, elles sont à nous et c’est si agréable. Je sors un peu, mais Nice est laide, déserte, petite.
Коли ми проходили, на Прогулянці були Лукаріні й старий Бартер.
Lucarini était à la Promenade quand nous passions et Barter le vieux.
Добре пообідала — мене мучила туга за борщем, і нарешті я його зʼїла.
J’ai bien dîné, j’avais le mal du borsch et, enfin, j’en ai mangé.
Відкрили всі скрині, шафи, кошики тощо, і витягають сукні, ганчірʼя, білизну, черевики, капелюхи і таке інше — все, що було замкнено з зими. Але я бачу з якимось відчаєм, що мине чимало часу, поки все це порозкладають і все стане на своє місце.
On a ouvert tous les coffres, les armoires, les paniers etc etc. et on en tire des robes, des chiffons, du linge, des bottines, des chapeaux, etc. etc. etc. tout ce qui était enfermé depuis l’hiver. Mais je vis avec une espèce de désespoir que beaucoup de temps se passera avant que toutes ces taquineries soient rangées et avant que tout soit mis en ordre.
Передбачаю війну за павільйон: там поселили дідуся — майже сліпого — і Трифона, якого він потребує, і він не може обходитися без моєї навчальної кімнати, де проводить дні і де обідають.
Je prévois une guerre pour le pavillon, on y a logé papa, presque aveugle, Trifon qui lui est nécessaire, et il ne peut pas se passer de ma classe où il passe ses journées et où on dîne.
Мені залишилася лише маленька клітка нагорі — ця клітка була б чарівна, але без інших кімнат, сама по собі, — неможлива.
Il ne me reste que la petite cage en haut, cette cage serait adorable, mais avec les autres pièces, seule elle est impossible.
Але щоб мені насолити, мама взяла плаксивий тон: бідний дідусь не може інакше, виганяти його — варварство тощо.
Mais pour me chagriner on a pris, maman a pris un ton lamentable, ce pauvre papa ne peut pas autrement, c’est une barbarie de le déloger etc. etc.
Звісно, раз поселений — виселити неможливо; раз призвичаївся у своєму віці обідати й проводити день у цій кімнаті — змінити це неможливо. Я не терплю, коли мені перечать: коли опираються моїм бажанням — мене ранять і роблять нещасною, а коли їх передбачають — я ледь наважуюся прийняти ці знаки уваги, бо я народилася з делікатністю, якої, на жаль, так бракує багатьом людям!
Sans doute, une fois logé, le déloger est impossible, une fois habitué à son âge, de dîner et de passer sa journée dans cette chambre il est impossible de changer cela. Je ne supporte pas les contradictions quand on s’oppose à mes désirs on me blesse et on me rend malheureuse, tandis que, quand on les prévient, on fait que j’ose à peine accepter ces prévenances parce que je suis née avec de la délicatesse qui manque hélas ! à tant de personnes !
Ночую у своєму бідному павільйоні, який у мене відібрали.
Je couche dans mon pauvre pavillon qui m’est enlevé.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «rubbish». ↩