❦
Vendredi, 4 septembre 1874 Je passe ma matinée et mon après-midi d’une manière assez comique. J’attachais des ruches à mon corsage et pleurais disant que toute ma vie se passe à cela, que je ne vais nulle part à cause des travaux de couture et des nettoyages etc. Dina me voyant et m’entendant se met à rire, moi aussi mais sans cesser de pleurer.
При великому грозовому вітрі, Що піднімав нам спідниці, Ми пішли на пляж Під дощем. Тітка лається й сердиться, Бо морський вітер Псує її плюмаж І отруює їй життя.
Там ми сидимо поруч із чоловіком, що, кажуть, закоханий у мене, а з іншого боку — ще один, старий і негарний, що вже кілька днів обідає поруч із нами й несамовито в мене втуплюється. Перший — молодий німець із чорними бакенбардами, через якого минулого року якась жінка покінчила з собою; це той, кого граф Денгоф хотів мені представити, а я відмовилася.
Là nous sommes près de l’homme qui est dit-on amoureux de moi et d’un autre côté est un autre homme, un vieux et laid qui depuis plusieurs jours dîne à côté de nous, et me fixe furieusement. Le premier est un jeune Allemand aux favoris noirs pour lequel une femme s’est tuée l’année dernière, c’est celui qui voulait être présenté par le comte Doenhoff, et que j’ai refusé.
Він говорив по-німецьки, і тітка потім розповіла, що він сказав — віддав би все на світі, щоб познайомитися зі мною; той, до кого він звертався, відповів, що це легко — на купанні, коли я купатимуся, він міг би мені допомогти тощо; але він заперечив: це неможливо.
Il parlait allemand et ma tante a raconté après qu’il a dit qu’il aurait donne tout au monde pour faire ma connaissance et celui à qui il parlait a dit que c’est facile au bain, quand je me baignerai il pourrait m’aider etc. mais il répondit que c’est impossible.
Іде дощ, і ми повертаємося в екіпажі.
Il pleut et nous rentrons en voiture.
викресленоВитрачаємо 2 фр. зол.
Я причісуюся й взуваю закриті черевики. Але так сильно ллє, що мені, щоб вийти, довелося загорнутися й узяти парасольку. По дорозі я кілька разів думала, що мене зібʼє з ніг або заллє. У читальні ми застаємо наших. Усі похмурі — завтра ми думаємо їхати, і в мене стискається серце. Мержевський позує — я до нього не звертаюся.
Je me coiffe et mets des bottines fermées. Mais il pleut tant qu’il fallait moi pour sortir, enveloppée et avec parapluie. En route j’ai pensé plusieurs fois être renversée ou inondée. Au salon de lecture nous trouvons les nôtres. On est morose, demain nous pensons partir et mon cœur se serre. Merjeewsky pose, je ne lui adresse pas la parole.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩