Середа, 2 вересня 1874

Я сумую за батьківщиною — хочу повернутися до Ніцци. Я втомилася від цього існування. Мені так добре в Ніцці (я не сказала «нам»). Хочу знову побачити Прогулянку — мою дорогу Прогулянку, нашу віллу, жовтневі дощі, площу Массена, набережні, публічний сад, «Лондон Гаус» — і все решту. Я відчуваю величезне задоволення, уявляючи себе там. Сподіваюся, що знову побачу ті дорогі омріяні місця. Тепер я їду до Лондона — щоб не розтанути в Ніцці. Хоча й там добре. Але там ще надто спекотно. Граф приходить і іде. Я йду з тіткою на пристань. Мені дуже нудно в Остенде. У Курзалі ми залишаємося до обіду — з Базілевич, Мержевським і довгим носом. Сьогодні ввечері концерт (біла сукня «Ворт», моя зачіска, добре). Вигляд залу невтішний — ми сідаємо в першому ряді заброньованих місць для жаданих осіб. Місцеве товариство справді надто низького гатунку. Ми єдині елегантні. Три негарні польки, Ів'яні, Мержевський і ще якась Вінейтека дивляться на мене вбивчим поглядом. Я смію ся. Концерт чудовий, але народу немає. Там був такий блідий англієць — з, як я гадаю, сестрою і племінницею великого Дорії. Ми повертаємося в супроводі маленького молодика. Я посилаю його дістати мені вишневих тістечок — через це він має щастя залишатися у нас півгодини; я поводжуся з ним дуже погано, але я певна, що він нікуди не подінеться. Я балакаю при ньому, ніби нікого немає. — He is of no consequence. —¹ Валіцький став цілковитим поетом: крім чарівних поезій, що він посилає Макарову, і безглуздих листів Аґарєва, якими доводить його до сказу, він склав ось це, — що доводить, як і наскільки у нас вдома займаються і говорять про Дорію.

— Розповім вам історію Дорії Памфілія — Лихої п'явки, Вбивці жіночих душ. Він незмірний, Довгий, гарної будови, Його проникливий погляд Породжує сварки між жінками. Ось решта: Чарівний персонаж, Дурнувата Черняковська, Мушка Башкирцева, Душка Мержевська, Побачивши Дорію, Сіє істерику в будинку, Всіх вважає ідіотами, Кричить, б'ється ногами, І нема порятунку, Аж поки не відведуть їх до <нрзб.> моря Й не посадять із Дорією й Боді На лавку на пристані. Ось решта. [Решта поезії в дванадцяти рядках по-російськи майже нерозбірлива.]