Пʼятниця, 28 серпня 1874

Я жартую про Дорію не менше за інших, і тітка каже:
— Коли ж цей Дорія зверне нарешті увагу!
Тоді мама:
— Та й справді — Дорія закоханий у Марґеріт, і хіба може він звертати увагу на кого попало.
Тітка:
— Марґеріт — заміжня жінка.
Як я сміюся! Отримала від Жанни чарівного й щирого листа.
Як летить час — ось уже тиждень, як я не розмовляю з графом, крім «доброго дня» і «до побачення». Я розкрила «Ключ снів» — третє слово праворуч навмання, щоб дізнатися, що думати про Мержевського. — Глибока й непохитна прихильність. — Чарівно.
Учора знову поклала під подушку Його Світлість тощо — і приснилося, що він має приїхати. Базілевич пʼє у нас каву. Базілевський учора представив нам герцога Бофора — старого потріпаного дідугана — і сказав Базілевич, що представив нам Дорію.
Усе пообіддя сидимо вдома. Приходить граф, потім Базілевський — він розважається, навчаючи Баґатель стрибати через ціпок.
Близько пʼятої приходить пані Воєйкова — перший її візит — із дітьми. Ми всі йдемо обідати на пляж, але я нічого не їм. Мабуть, я хвора — я слабка, і часом мені млосно.
До читальні на деякий час; виходячи, зустрічаємо Фостерів, які запрошують нас завтра відвідати Брюгге.
Одягаю маму в червоне, сама (біле й срібло, капелюх, непогано). Сідаємо біля входу з маркізою й графинею Мержевською — це безглуздо, маємо вигляд вішалок; приходить Денгоф — він їде завтра, але «відкладене не втрачено», сказав він; він думає, що можна мати маму як [нрзб. — можливо: «легко уникнути»]; потім Лейзер, граф Доміно Барковський; потім представляють міністра Португалії; потім Мержевський. Маленький запрошує мене на вальс:
— Я не танцюю сьогодні ввечері, пане.
— Велика шкода. Велика шкода.
Це він, звісно, для мене.
Я дурепа, що всім усе розповіла — відтоді мені не дають спокою. То я ставлюся до нього нечемно, то я недостатньо любʼязна тощо, тощо.
Усі втручаються у все. Ось якби я не переслідувала Мержевського. Іноді я лютую!
Але я оголосила їм, що це моя справа, що я й так була надто добра, коли розповіла, і що в це ніхто не повинен втручатися.
Я вдягнула синій плащ, щоб вийти, — усім він здався гарним, і маленькому теж.
— «Дуже гарна мантилья».
— Вона в мене ще зі Спа, — і наші очі зустрілися.
Цей маленький — капосний. За кілька хвилин до нашого виходу він представив Плобстера Базілевич — та в захваті повела його в зал.
— Вона так давно цього бажала, — каже маркіза.
— Так, вона так хотіла, так хотіла, — каже графиня Мержевська.
Коли граф підходить до неї й каже:
— Ось нарешті бажання пані Базілевич виконано.
Дивно — я не сердита.
Цей маленький навмисно представив його лише Базілевич.

Примітки

В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «His Grace etc.» — скорочення від «His Grace the Duke of Hamilton». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩