Неділя, 16 серпня 1874

О пів на другу Базілевич з Денгофом і Базілевським — братом княгині Суворової — мали прийти до нас, щоб разом поїхати на перегони. Але мама переплутала час, і ми виходимо о першій разом із Туманчовими пішки. Відстань невелика, але пісок жахливий! Після десяти хвилин ходи я починаю нарікати, мов євреї в пустелі, — ці нарікання незабаром переходять у скарги, а потім у сльози!
— Пішки, на перегони, з простолюдинами, по піску, пішки — на перегони! — казала я або зітхала весь час крізь сльози.
Але біля каси стало ще гірше: ця «чарівна» сім'я купує місця за один франк позаду мотузки! Спочатку я не розумію, а потім — виходжу з себе, плачу і т. д., і т. д., і т. д.
Мама, я й Діна йдемо на найкращу трибуну (сіра сукня, гарно). За десять хвилин Денгоф приходить і залишається з нами. Він давно закоханий у маму, кажуть; а ввечері в театрі, каже він, шукав маму, але бачив лише молодих панн.
Базілевич каже, що й донька йому подобається, але порівнювати з матір'ю не можна.
Вона приходить, і мама, вона й Денгоф ведуть курортну бесіду! Ми з Діною дивимося на перегони й на товариство. Повертаємося пішки, всі разом.
Забула сказати: Мержевський приїхав учора і сьогодні на перегонах. Базілевич бігає за ним — вона зараз сама.
Я [Закреслено: скажу] йому, вибравши момент, забороню залицятися до цієї пані — сам він, гадаю, і не хоче. Але все одно.
Я йшла з Діною й цим молодим свинею — ні, він не гідний такого красивого імені, — цим молодим равликом; тоді Поль іде мене шукати: мама, Базілевич, Денгоф і Базілевський знайшли омнібус.
— Але, панно, але краще йти пішки, але куди ви?
— Ні, я краще так.
Роблю кілька кроків із Полем, потім обертаюся:
— Я йду, бо ви не залицяєтеся до мене.
— Але, панно, але що ж мені робити? — каже він розгублено.
Я іду, лишаючи його з роззявленим ротом.
Обідаю вдома з мамою, Полем, Базілевич і Базілевським.
Потім піднімаємося до нас курити й пити каву.
Увечері в Казино — зали гарні, але товариство дрібне; натовп величезний, Базілевич із нами. Вона сказала мені, що граф закоханий у мене. Я дуже здивувалася — здається, він це непогано приховує. Вона з цього сердиться. Я кажу їй, що це неправда. В Казино вона запитала, чи він мені подобається:
— Ні, ніхто мені не подобається. Ви така стримана — не проговоритеся.
— Навпаки — я завжди говорю.
Дурна й хитра жінка.
Денгоф приходить і стає за стільцем мами; ми сидимо біля оркестру, так що він опиняється в пастці; Базілевич [Закреслено: є] заздрить мамі. Ця тварюка! Вона без кавалера, а спокійна мама має одного.
Злидні злиднів!
Людська заздрість!
Граф приходить, вітається й тікає. Я думала, що він іде по квіти, але він не повернувся. Ми виходимо об одинадцятій. Базілевич тричі ходила до принцеси Мержевської на другий кінець зали.