❦
Четвер, 13 серпня 1874
Ми знову їдемо в місто й оглядаємо будинок чотирнадцятого сторіччя. Кучер у нас — мов Крістіан, змішаний із Пуженом, та ще й страшенний базіка — дуже кумедний.Nous allons encore en ville et visitons la maison de quatorze siècles. Nous avons un cocher comme Christian mêlé de Pougin, et un grand bavard, très amusant.
Я замовила ще одну парасольку-про-всяк-випадок із кинджалом — та, що була від Дюпуї, загубилася. Я не шкодую: вона мені ніколи подобалася не подобалася. Та, що від Лафо, буде з кинджалом і флаконом — коштуватиме сто франків.
J’ai commandé encore un en-tout-cas, un poignard, celui de Dupuis est perdu. Je ne le regrette pas, il ne me plaisait m’a jamais plu. Celui de Lafo sera à poignard et à flacon, cent francs coûtera.
Нарешті відʼїжджаємо; о шостій в Остенде, беремо омнібус до «Океану» — в «Океані» місць немає, шукаємо по всьому місту, надокучливий посильний скрізь заважає. Кожен Всі ми знервовані до краю; лишаємо ручний багаж в «Океані» й ідемо пішки. Нові труднощі, мама нервує, ходимо від готелю до готелю, нічого не вирішуючи, — чотири рази до «Прусського королівського», чотири до «Франції»; нарешті, після нескінченних мордувань, залишаємося у «Франції». Отримуємо телеграму від тітки — вона приїжджає слідом за листом мами, у якому та написала їй, що я вмираю. Яке божевілля!
Enfin nous partons, à six heures à Ostende, prenons omnibus, Océan, à Océan pas de place, cherchons par toute la ville, commissionnaire agaçant empêche partout. Chacun Tous sommes énervés au dernier point, laissons à Océan bagage de main et allons à pied. Autres difficultés, maman énervée, allons d’hôtel en hôtel sans rien décider, quatre fois à l’hôtel royal de Prusse et quatre à l’hôtel de France, enfin après des martyrisations infinies restons à France. Recevons dépêche ma tante, elle arrive suite lettre maman où elle me dit mourante : Quelle folie.
Та що вже там.
Mais enfin.
Лягаю опівночі. Подорож скінчено.
Me couche à minuit, Voyage terminé.