❦
Понеділок, 10 серпня 1874
Остенде, четвер, 13 серпня 1874Lundi, 10 août 1874 Ostende Jeudi 13 août 1874
З понеділка я нічого не писала, але гадаю, що памʼятаю все.
Depuis lundi je n’ai rien écrit, mais je crois me souvenir de tout.
Понеділок 10 — минає за пакуванням; о пів на сьому я беру екіпаж із дзвіночками, як завжди двокінний, і, попри дощ, їду попрощатися з моїм дорогим Спа. Я сама з Діною, обидві в «змовницьких пальто», і я рада, що маю їх для сьогоднішньої погоди1. Якби хтось захотів переказати це лихим язиком, то й справді міг би: дві молоді дівчини йдуть до стайні, беруть двокінний екіпаж із дзвіночками і відʼїжджають без кучера і без слуги, зупиняються біля кондитерської, одна з них виходить, купує тартину; потім вони їдуть до Бааса, беруть там хліб і сир, і під сильним дощем рушають за місто. Коні біжать, дзвіночки на бруківці здіймають страшенний гамір.
Lundi 10 — se passe en emballant ; à six heures et demie je prends la voiture à grelots et toujours deux chevaux et vais malgré la pluie faire mes adieux à mon Spa chéri. Je suis seule avec Dina, toutes deux en paletots conspirateurs que je suis heureuse de posséder pour le weather d’aujourd’hui. Si on voulait raconter mal on le pourrait, en effet : Deux jeunes filles vont dans une écurie prennent une voiture à deux chevaux à grelots et s’en vont sans cocher ni domestique, s’arrêtent auprès d’une confiserie, l’une d’elles descend, prend une tartine, puis elles vont chez Baas y prennent du pain et du fromage et partent avec une grande pluie à la campagne. Les chevaux courent, les clochettes sur le pavé produisent un grand bruit.
А проте нічого поганого в цьому немає.
Pourtant il n’y a rien de mauvais.
Ми їдемо до алеї Морто, потім до чотирьох фонтанів; замість їхати прямо, я звертаю на всі дороги, що трапляються: між луками, лісами, полями. Я кажу, що якби мама або Валіцький були з нами, вони б повмирали з криком і лементом, бачачи, як я звертала й якими дорогами їхала.
Nous allons à l’avenue du Morteau, puis aux quatre fontaines au lieu d’aller tout droit je passe par tous les chemins que je rencontre, entre les prés, les bois, les champs ; je dis que si maman ou Walitsky étaient avec nous ils seraient morts en criant ou en hurlant, à voir comment j’ai tourné, par quels chemins j’ai passé.
Коні були вправні — я змусила їх підніматися на найважчі гори прудкою риссю. Дощ ішов не весь час, і ми повертаємося близько девʼятої. Я задоволена: я проїхала скрізь, де можна було, і навіть де не можна; я дивилася і робила прощалася з усіма деревами, з усіма дорогами, з усіма пагорбами. Я так люблю це Спа, цю бридку діру.
C’étaient de braves chevaux, je leur ai fait monter les montagnes les plus difficiles au grand trot. La pluie n’a pas duré tout le temps et nous retournons vers neuf heures. Je suis contente, j’ai passé partout où on pouvait passer et même où on ne pouvait pas, j’ai regardé et fait dit adieu à tous les arbres, à tous les chemins, à toutes les collines. J’aime tant ce Spa, ce vilain trou.
Годі, не думаймо про це більше!
Allons n’y pensons plus !
Я їм як можу у Бааса — це мій тутешній «London House»2; потім іду з мамою до казино, в убиральні причісуюся і, не заходячи до зали, де танцюють до нестями, ми йдемо до театру в дорожніх сукнях. Я в сукні «Новий Скотленд», чорний капелюх. Марґеріт, мила принцеса, у театрі, і Дорія теж — але він у партері, зовсім поряд із нашою ложею, що стоїть біля входу до партеру. Входячи, він мало не торкнувся нас — настільки він сколихнув повітря своєю велетенською постаттю. Я почервоніла. Хотіла сказати в суботу: увечері на балу я його не впізнала — так він розцвів у Спа. Приїхав із запалими очима, жовтим обличчям, а тут я бачу його на балу — білого й повного порівняно з тим, яким він був.
Je mange comme je puis chez Baas qui est mon London House d’ici, et je vais avec maman au casino, dans le cabinet de toilette je me coiffe et sans entrer au salon où l’on danse à outrance nous allons au théâtre, en robes de voyage. Moi en la robe de New Scotland, chapeau noir. Marguerite, la gentille princesse est au théâtre et Doria aussi, mais lui est aux fauteuils tout près de notre loge qui se trouve à côté de l’entrée des fauteuils. En entrant il nous a presque touché tant il a remué l’air avec sa gigantesque personne. J’ai rougi. Je voulais dire samedi, que le soir au bal je ne l’ai pas reconnu tellement il est embelli à Spa. Il est arrivé les yeux enfoncés, le teint jaune, et voilà que je le vois au bal blanc et gras en comparaison avec ce qu’il était.
Ми приходимо пізно й бачимо лише «Людина недосконала»; до мого великого здивування, з нас беруть на франк менше, бо пʼєса тільки одна, — це досить дивно, і Вайнберг не зміг би розповісти свій єврейський анекдот.
Nous arrivons tard et ne voyons que L’homme n’est pas parfait à mon grand étonnement on nous diminue un franc parce qu’il n’y a qu’une pièce, c’est assez étrange et Weinberg ne pourrait pas raconter son anecdote juive.
У коридорі, виходячи, Дорія проходить повз нас — він такий високий, що я сягаю йому лише до ліктя. Це принизливо. Він колона, а не людина.
Dans le corridor en sortant Doria nous passe, il est si haut que [je] lui viens au coude, c’est humiliant. Il est une colonne et pas un homme.
Ми вчетверте міняємо помешкання — цієї ночі переїжджаємо до готелю «Європа».
Nous changeons pour la quatrième fois de logement, cette nuit on passe à l’hôtel de l’Europe.
Примітки
В оригіналі англійською: «weather» — Марі вживає модне англійське слово замість французького. ↩
London House — модне кафе-кондитерська в Ніцці; так Марі називає свій улюблений заклад у Спа. ↩