Вівторок, 4 серпня 1874

Таманчеви в Остенде й двічі нам телеграфували — дуже приємно зустріти старих знайомих. Лаусберг зняв своє помешкання на місяць, а ми залишаємося лише тиждень, тож переїжджаємо до «Кур де Лондр» навпроти Пуона, але збоку.
Приймаю залізну ванну, потім іду снідати з мамою до «Баас». Бачу якогось чоловіка — він піднімається по кількох щаблях ліворуч, раптом зупиняється, вітається й іде на другий бік, спиною до нас. Це чарівний Жерике — ми його налякали.
Грек насмілився підійти до нас лише коли Жерике пішов.
Переїжджаємо — мама кричить, нарікає, смикає нас; іде стрільба по голубах, Поль там уже давно, стріляє. Я сухо кажу, що треба йти, — тоді мама каже, що я не попередила заздалегідь, бо не кричала!
— Це тому, що я не кричала, — що ж, я кричу зараз!
— Справді, вважається, що тебе запросили й попередили лише якщо я кричу й волаю за тиждень наперед. Це мені набридло.
Обмежуюся мовчазним невдоволенням, думаючи, як я всіх ненавиджу в цю мить, як вони мене мучать, дратують, набридають, — і закликаю Гамільтона або Вітґенштайна, як роблю в подібних випадках.
— Але я, мадемуазель, — хіба я вам нічого не зробив?
— І ви теж!
— Як!
— Ні, ви нічого не зробили, це вони мене мучать; визвольте мене швидше — ви добрий, я буду так добре жити, буду така щаслива.
Тоді він бере мене за руку й дивиться на мене. Ось якими безумствами я займалася. Справді, вони мене дратують — неймовірно!
Переїжджаю і займаюся підганянням ліфа — я рум'яна, але голова болить. Граф наносить візит — щойно повернувся; я не виходжу його бачити.
Щоб іти обідати до «Баас», виникає безконечне смикання, прокляття, крики — і мама виходить із виглядом засудженої, іде так, ніби її ведуть на страту, і виставляє на загальний огляд неможливе обличчя. Це мене виводить із себе!!! Обідаю добре, але make haste — бо всі дивляться на мамине обличчя.
На зворотному шляху нас зустрів де Бош і заговорив про мамин поганий настрій — це й справді було важко не помітити!
Одягаємося, щоб іти до маркізи.
Я в білому від Ворта, волосся розпущене — чудово. У маркізи — звичайне товариство, танцюють багато; я знущаюся з графа — жодного танцю; залицяються до мене Вінслоу і Ладд — і дуже. Граф ховається.
Організовують щось на зразок котільйону; я жодного разу не вибрала графа. Пропоную зіграти в кота й мишу — це дуже розвеселило як фігуру котільйону. Жодного справжнього чоловіка не було.
Обидві Мержеєвські і мама танцювали польську мазурку — я бачу її вперше й знаходжу надто розгнуздану. Жінка й чоловік кидаються один до одного — хочеться вилити на них відро холодної води. Я б не змогла так танцювати з чоловіком, який би мені подобався. Весь час опиняєшся в його обіймах.
Вже після двох; я поспішаю, як локомотив, задоволена собою. Хай живе Ворт! Лафер'єр — вульгарна тварюка.

Примітки

В оригіналі по-англійськи: «make haste» — поспішати.