❦
Неділя, 2 серпня 1874
Ідемо дивитися, як добрі люди виходять з церкви. Жерікке зупиняється неподалік від нас і дивиться так само, як ми; вигляд у нього жалюгідний — зблизька він багато виграє, здалеку він не зібраний, не впевнений у собі. Я ніколи на нього не дивлюся — навіть коли він вітається; по правді, він мене мало цікавить. Я в білому, я трішки гарніша, ніж учора, — але лише на мить. Мама хоче скласти візит графині Мержевській; задля цього ми перетинаємо алею Семи годин — залишаємося недовго.Dimanche, 2 août 1874 Nous allons voir les bonnes gens sortir de l’église. Gericke s’arrête non loin de nous et regarde comme nous, il est misérable, de près il gagne beaucoup, de loin il n’est pas posé, il n’est pas sûr de lui. Je ne le regarde jamais, pas même quand il salue, à vrai dire il m’intéresse médiocrement. Je suis en blanc, je suis un tout petit peu mieux qu’hier, pour un instant seulement. Maman veut faire une visite à la comtesse Merjeewsky, nous traversons pour cela l’allée des Sept heures, nous ne restons pas longtemps.
На музиці Вілрайт зі своїм чудовим хортом підходить до нас поговорити — завтра він бере участь у перегонах.
À la musique, Wheelwright avec son magnifique lévrier vient nous parler, il court demain.
Дуже хотіла б поїхати верхи на перегони, але нема з ким; серце сказало молодому чоловікові їхати, і сьогодні в нього обличчя як у повішеника. Ми заходимо до «Оранж», і тут граф каже:
Je voudrais beaucoup aller à cheval aux courses mais je n’ai avec qui, le cœur a dit au jeune homme de partir, il a une face de pendu aujourd’hui. Nous entrons à Orange lorsque le comte dit :
— Що ж, мадемуазель, чи відʼїжджаю я сьогодні так само, як відʼїжджав до Брюсселя?
— Eh bien Mademoiselle, est-ce que je pars aujourd’hui comme je partais pour Bruxelles ?
— Як же ви відʼїжджали до Брюсселя? Я не памʼятаю.
— Comment partiez-vous à Bruxelles, je ne m’en souviens pas.
— Ах, ви не памʼятаєте?
— Ah vous ne vous souvenez pas ?
— Ні, справді; у мене памʼять така... ви знаєте.
— Non, vraiment ; j’ai la mémoire tellement... vous savez.
Він повторював слова слідом за мною. Обід був поганий. Увечері я залишаюся вдома й лягаю об одинадцятій — набагато краще.
Il répétait les paroles après moi. Le dîner était mauvais. Je passe le soir chez moi, et me couche à onze heures, c’est beaucoup mieux.
Хочу привести себе до ладу — я така негарна.
Je veux m’arranger, je suis si laide.