Пʼятниця, 3 липня 1874

Спекотно, одягти нема чого — залишаюся вдома й милуюся своїми руками та золотими кучерями. Дуже захопливе заняття і мало не найулюбленіше.
Мені повідомляють, що якийсь пан хоче зі мною поговорити — прошу його картку: пан Ґамбар. Спускаюся до вітальні — він прийшов дізнатися про здоровʼя мами. Вчора ввечері їй було дуже погано, викликали доктора Лезаска. Ґамбар злегка схвилювався, дізнавшись про хворобу — я рідко помиляюся, навіть коли дуже хочу помилитись. Ну що ж — моя мати здобула перемогу. Цей пан Ґамбар не закоханий — такий чоловік, та ще й у такому віці, не закохується, — але моя мати йому подобається. У нього вдома він завжди водив її під руку, залицявся до неї настільки, наскільки на це здатен відставний торговець картинами, багатий, що до того ж наслідує англійську чопорність.
Я побігла нагору — обличчя в мене було жваве й нишком усміхнене; в одну мить я спохмурніла, стала серйозною, суворою. Зрештою, подумала я, хай виходить за нього заміж — я візьму відшкодування і більше її не бачитиму.
Це я кілька разів вимовила жартома при всіх.
Увечері концерт уже закінчився, коли я прийшла. Граф набридав мені в казино — мені було нудно, Базілевич також. Ми повернулись рано, поки ще танцювали.
Цуценя кілька разів сказало мені, що я не виходила вранці і що багатьох це засмутило; я відправила його танцювати, а воно запевняло, що ніде не може так добре розважитись, як тут, і т. д. і т. п.
О, злиденність злиденностей.
Герцогу Гамільтоне, я тебе кохаю, у мене є тільки ти, я тебе кохаю!
Ось вигук, як колись, — нехай; я надто довго стримувалась. Щовечора, дивлячись, як на чисте небо крізь густе, свіже листя сходить місяць, — щовечора мені здавалося, що я в Баден-Бадені, коли вдихала це повітря північного літа. Щовечора я думала, як я його люблю!
Що ж, нехай; якщо через рік я стану надто розсудливою й захочу себе викреслити — я протестую, бо пишу те, що думаю.
Зрештою (спокійно) нічого іншого не залишається — отже, кохаймо його.

Примітки

В оригіналі англійською: «puppy» (зневажливо про молодого залицяльника — графа Мержевського). ↩