Вівторок, 2 червня 1874

Підсумую ці два дні кількома словами. Вчора в готелі сталася прикрість.
Надійшли скарги: що ми лягаємо занадто пізно, що я співаю допізна і, нарешті, о жахіття! — що нас бачать роздягненими увечері. Загальне обурення й гнів годі описати.
[Впоперек: За цієї нестерпної спеки ми залишали вікна, що виходять у двір, прочиненими — здавалося, що ми в Ніцці.]