Субота, 9 травня 1874

Скільки клопоту перед від'їздом! Упакувати всі речі! Легко сказати! Стільки паперів, помічених газет — у мене сумна звичка писати всюди й на всьому. Тож я чимало потрудилася, збираючи свої рукописи. У окрему скриньку я поклала щоденники.
Стомлена, виходжу о шостій — сонця немає. Мені нудно.
Сподіваюся, що завтра о дев'ятій ми від'їжджаємо.
Я молю Бога, щоб поїздку не відклали.
У момент від'їзду я шкодую — шкодую за уроками, за книжками, за Пратером, особливо за Пратером; він так сумно дивився на мене сьогодні, бідна тваринка, що серце моє стиснулося. Дуже шкодую за тіткою і татом, навіть за Валіцьким, за всіма і за всім, одним словом. Чому в мене такий поганий характер? Я б хотіла ні за чим не шкодувати, нічого не любити.
«Я хочу залишитися і я хочу втекти — чим же це скінчиться?»