Четвер, 23 квітня 1874

Сьогодні вранці, говорячи про Левіна, ла Дюран і ла Продже, казали, що навіть Гамільтон, якби проїжджав Ніццею, прийшов би до ла Джоя, — а в Парижі його, безумовно, не прийнятимуть*.
Я зробила дурницю — читала сьогодні ввечері до одинадцятої з гаком — це погано.
Я перечитала: «Герцог Гамільтон залишив Каїр у понеділок 6 квітня, прямуючи до Олександрії, де збирається сісти на пароплав 8-го або 10-го до Константинополя. Малоймовірно, щоб він взяв участь, як ми припускали, у весняних перегонах у Булонському лісі. Герцога супроводжує лорд Мандевіль, син герцога Манчестерського, його шваґер. Принц Луї Естергазі, який жив у готелі Шепердс одночасно з цими панами (де ж герцогиня?), від'їжджає найближчими днями до Відня і має бути на перегонах. Відомо, що принц, якого ми знали колись у Баді, має репутацію — і заслужену — одного з перших gentlemen-riders [панів-жокеїв] своєї епохи. На Бар-ле-Дюку, одному з коней стайні герцога Гамільтона, він торік виграв у steeple chase [кросових перегонах] кілька важливих перемог». Нарешті! Ось це перегони! Баден — це місто… ні, рай! Коли думаю про цю Ніццу, де навіть на перегонах немає жодного джентльмена! О Баде, Баде! Баде дорогий, Баде дивовижний, несрівнянний, благородний, чудовий — я тебе обожнюю, як обожнюю герцога!
Я настільки захоплена й несена почуттям, що кричала б, поза себе, що є лише герцог Гамільтон і Баден-Баден.
Я не повинна більше ні говорити про це, ні думати — бо відчуваю, як сльози підступають до горла, серце б'ється і я ледве дихаю.
Великий Боже, чому я його так люблю! Я ніколи з ним не говорила. Коли думаю про це — бачу його, мені здається, що чую його, — і тоді, тоді я вже не відчуваю, що мої ноги торкаються землі, мене вже немає. Є дні, коли я уявляю, що він говорить по-німецьки, інші — по-французьки тощо; сьогодні він говорив по-німецьки, і більше ніж будь-коли mi mama il freto non so che cosa sento [Викреслено: seulement] se non che l'amo [я… не знаю, що відчуваю, крім того, що люблю його] — і більше ще: це більше ніж… обожнювання.
0 Hamilton!
— Бал Людовіка XV у костюмах, менует.
— Безумство, якого я не смію назвати..
Молоді слуги вдягнені папугами — абсолютно, як колись у Чернякивці. Думаю — краще, вдягнені різноманітними птахами.