Неділя, 19 квітня 1874

Говарди в церкві запросили нас завтра ввечері на танцювальний вечір для дітей (нова сукня й капелюх). Я кілька разів просила маму піти до Левіна — часу гаяти нема, бо вівторок — це той день; якщо не піти, завтра може бути вже пізно.
Вони погоджуються піти завтра.
Учора мамі представили одного джентльмена, пана Чернічова, — сьогодні він прийшов з візитом.
Про нього є дуже погана історія. Його перша дружина отруїлася — дехто каже, що її отруїли; він потім одружився з дамою, яка спричинила смерть його дружини, відбивши його в неї. З відчаю вона й померла.
Кажуть, жодна жінка не може перед ним устояти. Пхе! Нісенітниця! Він старий пес із майже грубими манерами, у дусі Саші Лотрека — ось найкращий опис його особи.
Ми йдемо з ним на виставку, але там надто багато народу — сьогодні вхід безкоштовний. Потім морозиво в «London House».
Він сказав порох у тому ж значенні, що й я, — він знає, що це таке. Я була здивована й почервоніла. Коли ми разом оглядали 55, він висловив точнісінько ті самі думки, що й я, — про кипариси й усе. Що ж, ми ще зустрінемося, — сказав він.
Він думає зовсім як я, він читає по губах — я вражена. Я приголомшена.
викресленоУвечері я злюся — було домовлено піти на конкурс хорових товариств.
(Історія, яку я можу забути. Пан Валіцький битиметься на дуелі з якимось чоловіком — за ляпас по руці.)
Я була у Паттонів. Наталі показала мені будинок, потім мені стало нудно в саду.
Увечері я злюся. Коротко: було домовлено піти о восьмій на конкурс хорових товариств на Прогулянку — ілюмінація вночі — це гарно. Спочатку заходимо до la Musette, застаємо там Вівіані, який запрошує нас завтра до Боліє. У мами часом бувають такі вибухи, як в Ольги Анічкової, — ну й, не кажучи ні слова, вона пішла, а ми залишилися до десятої. Під кінець, особливо коли я опинилася на вулиці, — я оскаженіла.
Огюст каже нам, що мадам — у «London House», і справді, ми застаємо її там із Валіцьким, Жоржем і Чернічовим. Я була в нестямі й сказала кілька слів, щоб це їй показати.
Я б нічого не сказала, якби вона пішла до «London House» вечеряти, обідати тощо — я не прошу йти туди. Я й не хочу туди йти. Мене злить те, що вона поводиться, як Ольга, як навіжена, як божевільна!
Знову-таки — брак знайомств цьому причина; якби бачили чоловіків частіше — звикли б і вміли б поводитися завжди рівно, а не поривами й каскадами.
Цей пан — справжній Лотрек: дотепничає, як я, але погано говорить по-французьки.
Я була в нестямі — не тому, що не пішла в публічний сад, а через цю уривчасту поведінку й шалену дратівливість. Це діє на мене так само, як коли я говорю, а мені не відповідають — як роблять мама, тітка, Валіцький і Поль; вся ця славна ватага херувимів. Нема у світі нічого, що більше доводило б мене до люті.
Мушу писати нісенітницю, бо я лютую. Той, хто відчуває, як я, — зрозуміє.
«Пан Лотрек» провів мене і Діну до екіпажу (ми відʼїхали двома групами), затримав нас іще на кілька хвилин, розмовляв із удаваною відвертістю, але дуже дружньо — якщо слово підходить, — кілька разів потиснув мені руку, хотів змусити мене визнати, що я була примхлива, відмовляючись від його оранжаду, і ми розійшлися добрими приятелями. Щоразу, як він подавав мені руку, я давала йому пʼятий, четвертий і третій пальці лівої руки. Він так багато говорив, що я прийняла його за старого знайомого й сказала, злегка плеснувши по руці: Так, так — по-приятельськи, до побачення, в Парижі. Він зовсім як я — шкода, що це чоловік, — інакше я б була його подругою. Але я цілком можу — він старий і одружений і зовсім не на мій смак. Ці манери мене не дивують, бо він — точно як я; він фарбує волосся і схожий на старого Еміля та Зенковського.
Більше не видно милого хлопця, який мені так подобається, — яка шкода. Він мені дуже подобається, молодий Еміль. Я не дивуюся, що Лотрек № 2 подобається жінкам. Навіть мама на це попадається.
Чи подобатимуся я чоловікам, якщо я така, як він?
Він хороший приятель, і я б його любила, якби не бачила, що він трохи залицяється до моєї матері. Та й до того ж він великий хвалько і вдає простоту, але тільки я помічаю цю удаваність — решта бере це за чисту монету.
Але я знаю себе і знаю його — я краща від нього.
Левін не розлучається з Клементіною — вона скрізь ходить із ним під руку; вони, мабуть, заручені, інакше це незбагненно.
Я нудьгувала біля вікон мадам де Музе, але /7 прийшов — і від цих вікон я вже не хотіла відходити. Я дивилася вниз на підлу юрбу людей і вгору на підлу юрбу зірок; є тільки він — чим ефірнішим він стає, тим більше я його обожнюю, бо вже давно я перестала його любити — я його обожнюю. Коли думаю про нього — стаю такою лагідною, такою спокійною, такою доброю; я вже не від цього світу, коли я з ним.
Час іде, він віддаляється — і я його люблю. Чи побачу я його колись — як, коли, де? Чи матиму я нагоду сказати йому, як я його любила, як він був мені дорогий?
Як я його побачу? О! Байдуже як — аби тільки побачити, поговорити з ним; ні — мені здається, що я не зможу говорити.
Може, побачивши його через десять років, я визнаю його гротескним і негідним, але поки — хай небо його береже, хай він буде щасливий і хай я знову його побачу — ось мої бажання.
А якщо… колись, так… о ні!

Примітки

В оригіналі англійською: «invited us for to-morrow evening at a dancing-party, for children». ↩
В оригіналі англійською: «I asked several times mama to go to Lewin, there is no time to loose for Tuesday is the day, perhaps if no go, to-morrow will be too late». ↩
В оригіналі англійською (увесь абзац; оригінал доступний через перемикач). ↩
В оригіналі англійською (увесь абзац; оригінал доступний через перемикач). ↩
В оригіналі англійською (увесь абзац; оригінал доступний через перемикач). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською (увесь абзац; оригінал доступний через перемикач). ↩
Poussière («порох», «пил») — слово Марі для простих, нічого не вартих у світі людей («je dis poussière», пише вона 28 червня 1874 року); тому її й дивує, що він ужив його в тому ж значенні. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі італійською: «Sono meravigliata». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською (перед тим французьке en effet): «we find her there with Walitsky, Georges and Tchernichoff. I was furious and I said a few words to show it to her.» ↩
В оригіналі італійською: «tutta quella bella brigata di cherubini». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩