Я казала, що вийду за першого-ліпшого, хто трапиться, аби тільки він мав гарне імʼя, гарне становище й гарний статок. І це правда! Мені до вподоби лише «мій Герцог», решта всі однакові, за винятком, звісно, тих, до кого відчуваю нездоланну антипатію. Мені до вподоби лише Герцог: я могла б годинами, цілими днями думати про нього й не втомлюватися; навпаки, що більше думаю, то більше хочу думати і то більшу радість відчуваю, величезну втіху. Я ніколи не (могла) думати про нього так, як про багатьох інших, у своїх вигадках; мені лишається тільки його бачити, але я не можу. Бо він говорить зі мною навіть в уяві. А коли я його бачу, то бачу так далеко, так невиразно, і я завжди така зворушена й приголомшена, що мені забиває дух, і я мимоволі хитаю головою, щоб прогнати той прекрасний сон, якого так жадаю, коли він не приходить; а коли приходить — не можу його витримати, я розгублена й сама проти себе, ніби мною керує непереможна сила; я знаю це; я віддаляюся від нього й лишаюся майже заціпеніла, без жодної думки; це дивно, не знаю, чи так буває з іншими. Бувають хвилини, коли я ні про що не думаю, особливо після нього.
Io ho detto che prenderò il primo che si presenterà possendendo un bel nome, una bella posizione e una bella fortuna. E questo é vero ! Non mi piace che il « Duca mio », gli altri sono uguali, eccettuati certamente, qualche antipatia irresistibile. Non mi piace che il Duca, potrei passare ore, giornate a pensare a lui senza stancarmi, ma al contrario più ci penso più voglio pensarci e più ne provo della gioia, un giovamento grandissimo. Non ho mai (potuto) pensare come a molti altri, nelle mie composizioni; non ho che vederlo ma non posso. Perchi mi parla anche nell n’immaginazione. E se lo vedo, lo vedo cosi lontano, cosi vagamente, e sono sempre cosi commossa e meravigliata che mi manca il fiato, e involontariamente scuoto la testa per cacciare quel bel sogno che desidero tanto quando non viene, ma quando viene non passo sopportarlo, sono smarrita e contro me stessa, come se una forza invincible mi guidasse, lo so, m’allontano da lui e rimango qualità immeti [sicj senza alcun pensiero; questo é curioso non so se arriva cosi agli altri. Sono momenti in cui non penso a nulla principalmente dopo lui