❦
Пʼятниця, 3 квітня 1874
Vendredi, 3 avril 1874
О, як же я перелякалася! Серце й досі калатає. Іду по щоденник за картину, намацую, як зазвичай, і… о жах! пальці ні на що не натрапляють! «Жах, вся моя кров застигла». Я вже збиралася запитати вголос, — шукаю на столі і знаходжу! Як він тут опинився? Таємниця. Хто міг його взяти? Чому він не за картиною?
O quelle peur affreuse ! Mon cœur bat encore. Je vais prendre mon journal derrière le tableau, je tâte comme d’habitude et... ô terreur ! mes doigts ne rencontrent rien ! « Horreur, tout mon sang s’est glacé ». J’allais demander à haute voix, je cherche sur la table et je le trouve ! comment se trouve-t-il ici ? Mystère. Qui a pu le prendre ? Pourquoi n’est-il pas derrière le tableau ?
Ось чого я не можу собі пояснити.
Voilà ce que je ne peux pas m’expliquer.
Я не писала щоденника — зрештою, не було чого багато писати. Як завжди, виходжу — і, чого ніколи не буває, іду не на Прогулянку, а навпаки, до старого міста, в екіпажі й пішки. Там знаходжу простий і оригінальний капелюх, який, можливо, надіну. Той, що надіслав Мантель, мені не личив — я його повернула й чекаю іншого… Ми обходимо всі вулиці, всі крамниці… опускаюся до черні. На Прогулянці була лише раз.
Je n’ai pas fait mon journal, d’ailleurs il n’y avait pas grand chose à écrire. Comme toujours je sors et comme jamais je ne vais pas à la Promenade mais au contraire dans la vieille ville, en voiture et à pied. J’y trouve un chapeau simple et original que je mettrai peut-être. Celui que Mantel m’avait envoyé m’allait mal je l’ai renvoyé et j’attends un autre... Nous parcourons toutes les rues, tous les magasins... je m’encanaille. Je n’étais qu’une fois à la Promenade.
Сьогодні дощить… Я була у Лоселя, трохи краще, але я ще боюся.
Aujourd’hui il pleut... J’étais chez Laussel, cela va mieux mais j’ai encore peur.
Говарди — з палких подруг стали добрими знайомими. Це міцніше, думаю. Ось уже чотири обіди минають спокійно, і ми розважаємося, декламуючи найпрекрасніші вірші1 — єдині, які мені подобаються і завдяки яким я люблю вірші. Ось приклад:
Les Howard, d’amies enflammées sont devenues de bonnes connaissances. C’est plus solide, je crois. Voilà quatre dîners calmes et nous nous amusons à réciter des bellissime poesie les seules qui me plaisent et qui me font aimer les vers. Voilà un exemple :
Він навіть намастив обличчя кремом2
Il enduisit même son visage de crème
Напомадив руки3
Il pommada ses mains
І з погреба приніс4
Et de la cave il apporta
Штани з ситцю5 і т. д. і т. д. і т. д.
Un pantalon d’indienne etc. etc. etc.
Це чарівно, і ще:
C’est charmant et puis :
Він крутнув кота, осідлав його6
Il fit pivoter le chat, le sella
І погалопував по вулиці, мов граната7.
Et galopa dans la rue Comme une grenade.
Це божественно, дивовижно. Іще один чудовий зразок військових переговорів між султаном і гетьманом козаків — гетьман відповідає на образи низкою ще більших образ. Який ти посланник Живого Бога, ти від диявола…8 (слово не для друку), потім він закінчує: такого-то року і місяця, як у вас. Поцілуйте нас у (...)9.
C’est divin, admirable. Encore un magnifique échantillon des pourparlers de guerre entre le sultan et un hetman des cosaques, le hetman répond à des injures par une série d’injures encore plus grandes. Quel envoyé du Dieu vivant tu es, du diable tu es... (le mot ne passe pas), puis il termine: telle année et un mois comme chez vous. Embrassez-nous dans le (...).
Неважко здогадатися, що це дідусь читав вірші зі словами не для друку. Це його бавить, бідолашний.
On devine que c’est papa qui a dit les vers avec les mots qui ne passent pas. Ça l’amuse, le pauvre.
Мама хвора, ввечері ми залишаємося з нею. Тітка, Валіцький, Поль, Бет і Стьопа вже з пʼятої в Монако.
Maman est malade, le soir nous restons chez elle. Ma tante, Walitsky, Paul, Bête et Stiopa sont à Monaco depuis cinq heures.
Жорж приходить увечері. Маченька справді злякалася, коли я сказала їй, що кожного вечора щось стукає в каміні. Я приладнала їй капелюха і почала викликати духа, що стукає, — вона злякалася. Яка божевільна…
Georges vient le soir. Machenka a eu véritablement peur quand je lui dis que tous les soirs quelque chose frappe dans la cheminée. Je lui arrangeai un chapeau et je commençai à invoquer l’esprit qui frappe, elle eut peur. Quelle folle...
Але ось що правда: вчора близько півночі моє ліжко ворушилося — я не встала з лінощів. На сніданку Маченька розповідає, що її ліжко трусилося так сильно, що вона зі страху перестрибнула на ліжко Стьопи; Валіцький теж думає, що відчув поштовх.
Mais ce qui est vrai c’est qu’hier vers minuit mon lit bougeait, je ne me levai pas par paresse. A déjeuner Machenka me raconte que son lit bougea si fort qu’elle sauta de peur sur celui de Stiopa, Walitsky aussi croit avoir senti une secousse.
Чи це маленький землетрус?
Est-ce un petit tremblement de terre ?
Примітки
В оригіналі італійською: «bellissime poesie». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩