❦
Неділя, 5 квітня 1874
Dimanche, 5 avril 1874
Одного вечора, коли я молилася Богові, ось яка шалена думка спала мені на гадку: я схилила голову й заплющила очі. З правого боку моїх грудей виходить герцог Гамільтон, з лівого — князь Вітґенштайн, — і ось вони починають битися. Але герцог Гамільтон робить так, що князь Вітґенштайн перетворюється на маленького білого собачку, тоді герцог бере собачку на руки, але тієї ж миті собачка вже не собачка — це я. Я бачила герцога, князя і собачку, але себе — ні.
Un soir que je priais Dieu voilà quelle folie s’est présentée à mon esprit: j’avais la tête penchée et les yeux fermés. De mon sein droit sort le duc de Hamilton, du gauche le prince de Wittgenstein et voilà qu’ils commencent à se battre. Mais le duc de Hamilton fait de sorte que le prince de Wittgenstein devient un petit chien blanc, alors le duc prend le chien dans ses bras mais en ce moment ce chien n’est plus un chien, c’est moi. J’ai vu le duc, le prince et le chien, mais moi, pas.
З того дня це безумство часто повертається мені на думку.
Depuis ce jour cette folie me revient souvent à l’esprit.
Я спала до полудня. Мене будять, я поспішно вдягаюся, бо треба іти снідати до пані Теплакової. Маленький сніданок — тобто великий, але я його називаю маленьким, бо там є діти. Ми і Елен та Ліза (коричнева сукня, добре). Ось уже кілька днів я знову зачісуюся по-іншому: завʼязую частину волосся, як усі маленькі дівчатка, — розділяю волосся на дві частини, роблю щось на зразок двох кіс, зʼєдную кінці і загинаю їх до потилиці під волосся. Виходить гарна нова зачіска. Все золотисте волосся опиняється зверху, воно дуже хвилясте. Не знаю, чи помиляюся, але в капелюсі ця зачіска мені дуже личить, особливо в екіпажі, коли не видно моєї короткої сукні. Як шкода! я не зробила таку зачіску — підняла волосся.
J’ai dormi jusqu’à midi. On me réveille, je m’habille à la hâte car il faut aller chez Mme Teplakoff déjeuner. Un petit déjeuner, un grand c’est-à-dire, je le nomme petit parce qu’il y a des enfants. Nous et Hélène et Lise (robe brune, bien). Depuis quelques jours je me coiffe encore autrement, je noue une partie des cheveux comme toutes les petites filles, je sépare les cheveux en deux, je fais deux espèces de nattes que je joins au bout et je ramène ces bouts à la nuque sous les cheveux. Cela forme une jolie coiffure nouvelle. Tous les cheveux dorés se trouvent en dessus, ils sont très ondulés. Je ne sais si je me trompe mais en chapeau cette coiffure me va très bien, surtout en voiture quand on ne voit pas ma robe courte. Hélas ! je ne me suis pas coiffée ainsi mais j’ai relevé les cheveux.
Нас посадили з Говардами, Бет, Полем (Діна не прийшла), Абріалем і графом де Кампрієн у вітальні. Але цих двох останніх виводять. Ліза цілком схожа на саксонську ляльку, Елен не така гарна, як вона, а Елен кривляється, бо вважає себе найкрасивішою з красунь. Ми йдемо до дітей і гойдаємося на їхніх гойдалках — це наштовхує мене на думку завести такі у нас.
On nous a mis avec les Howard, Bète, Paul (Dina n’est pas venue), Abrial et le comte de Camprien au salon. Mais on retire ces deux derniers. Lise a tout à fait l’air d’une poupée de Saxe, Hélène n’est pas aussi jolie qu’elle et Hélène fait des grimaces parce qu’elle se croit la plus belle des belles. Nous allons chez les enfants et nous nous balançons dans leur balançoire ce qui me donne l’idée d’en faire une chez nous.
Ліза усе така сама, Елен трохи змінилася, бо вона тепер панна і бо вона заздрісна, та й пані Говард теж змінилася, не знаю чому. Я розпалюю заздрість Елен, розповідаючи їй, які в нас будуть вітальні, яка їдальня, які меблі, що ми прийматимемо багато гостей; вона заздрить моїм сукням, моєму вмінню вбиратися й чепуритися. Хтозна? Може, я й помиляюся. Пані Теплакова, як завжди, чарівна.
Lise est toujours la même, Hélène est un peu changée parce qu’elle est une demoiselle et parce qu’elle est envieuse, et Mme Howard est aussi changée, je ne sais pas pourquoi. J’excite l’envie d’Hélène en lui racontant quels salons nous aurons, quelle salle à manger, quels meubles, que nous recevrons beaucoup de monde, elle envie mes robes, mon savoir m’habiller et m’arranger. Qui sait ? Je me trompe peut-être. Mme Teplakoff est charmante comme toujours.
Були ще пани Паттон, Федоров, Хасфорд, Говард і ще не знаю хто, а з дам — пані Башкирцева, Романова, Говард, Федорова, Голіцина та інші.
Il y avait encore MM. Patton, Fedoroff, Hasford, Howard et encore je ne sais qui et des dames: Mmes Bashkirtseff, Romanoff, Howard, Fedoroff, Galitzine et encore.
Усе це товариство мене мало цікавить, і мені зовсім байдуже. Ішов дощ, але близько третьої погода1 стає такою, як я люблю. Розлючене море котить жовті хвилі, Пайон теж розлютився, небо сіро-блакитне, повітря чисте й свіже, публіка у дощовиках2 і з парасольками, вулиці повні багнюки й калюж3. Я швиденько велю відкрити ландо; на Прогулянці гуляє натовп, люди зупиняються на мосту, на молу і вздовж усієї Прогулянки.
Tout ce monde ne m’intéresse guère et je ne m’en fiche pas mal. Il pleuvait, mais vers trois heures le weather devient comme j’aime. La mer furieuse roule ses vagues jaunes, le Paillon est aussi furieux, le ciel gris-bleu, l’air pur et frais, le public en waterproofs et avec des parapluies, les rues pleines de boue et des flaques d’eau. Je fais vite ouvrir le landau, à la Promenade une foule se promène, on s’arrête sur le pont, sur la jetée, et tout le long de la Promenade.
викресленоДивлячись просто перед собою, я вмію бачити й збоку, тож я побачила попереду князя Вітґенштайна з двома величезними собаками і його маленькою сучкою, цим бридким Біжу.
Le landau était fermé et je suis sortie admirer la mer. En ce moment l’homme aux chiens passait. Si je n’étais pas rafraîchie par l’air étant en dehors de la fenêtre j’aurais rougi. Pour m’en empêcher j’ai dit en sortant la tête encore plus: Ah quelle belle mer, et le temps. Voilà ce que j’aime.
Я питаю себе, чого б мені червоніти. Яке нещастя — червоніти: за сніданком я почервоніла двадцять чотири рази. Ліза рахувала. Щасливі вони — гуляють у таку чудову погоду, Мордог6 і Біжу. А я так люблю гуляти, і нема з ким.
Je me demande pourquoi je rougirais. Quel malheur de rougir, à déjeuner j’ai rougi vingt-quatre fois. Lise a compté. Ils sont heureux de marcher par un si beau temps, Mordog et Bijou. J’aime tant marcher et je n’ai avec qui.
Я на них не дивлюся, бо вона дивиться на мене зло. Мама з тіткою їдуть до пані Антонської, а ми — я і Бет — ідемо аж до площі Массена й повертаємося по них. Ми знову зустріли чоловіка з собаками; він кумедний: у нього такий вигляд, ніби він щось шукає або чогось чекає; він зупиняється, наче хоче перевірити, чи йде за ним уся його компанія — його собаки, його сучка, — а тоді знову рушає. І зупиняється він завжди обличчям до Прогулянки — і дивиться.
Je ne les regarde pas parce qu’elle me regarde méchamment. Maman et ma tante vont chez Mme Antonsky et nous, moi et Bête, allons jusqu’à la place Masséna et revenons les chercher. Encore une fois nous avons rencontré l’homme aux chiens; il est drôle, il a l’air de chercher ou d’attendre quelque chose; il s’arrête, comme si il voulait voir si tout son monde le suit, ses chiens, sa chienne, puis se remet à marcher. Et il s’arrête toujours tourné vers la Promenade et regarde.
Бет, дивлячись на маленького собачку і на сучку, каже мені: Який чудовий пес!7 — і обертається, і дивиться на нього. Потім вона каже мені, що не знала, що це Вітґенштайн. Я їй не сказала, бо вона утнула б якусь непристойну дурницю і привернула б до мене увагу цих людей.
Bête me dit en regardant le petit chien et la chienne : Quel chien délicieux et elle se tourne et le regarde. Après elle me dit qu’elle ne savait pas que c’était Wittgenstein. Je ne lui ai pas dit, parce qu’elle aurait fait quelques bêtises inconvenantes et m’aurait fait remarquer par ces gens.
Коли мама з тіткою знову сідали в екіпаж, пройшов Вітґенштайн і т. д. А ось і8 Вітґенштайн, — мовила мама, — зі своєю кокоткою, старою, бридкою, потворною. Мама на неї не дивиться, а вона дивиться так злісно, так зло. Ото дурниці9. Справді, я уникаю дивитися на них, бо ця жінка, ця гадюка10 — ось точне слово, — має такий злий вигляд, коли дивиться на мене.
Lorsque maman et ma tante se remettaient en voiture Wittgenstein etc. passa: Mais voici Wittgenstein, fit maman, avec sa cocotte, vieille, vilaine, laide. Maman ne la regarde pas, elle regarde avec tant de méchanceté, si méchamment. Voilà des bêtises. En vérité, j’évite de les regarder car cette femme, cette vipère voilà le propre terme, a l’air tellement méchante quand elle me regarde.
Ці дами повертаються до повертаються додому, щоб приготуватися до обіду в графині де Музе. Ця жінка так просила, щоб я прийшла ввечері. Ми з Маченькою йдемо до Румпельмаєра, потім я даю Діні двадцять франків, щоб вона пройшлася зі мною пішки. Додому ми приходимо пішки, по цій багнюці, а Огюст ішов за нами: це кумедно. Діна стільки, стільки мені торочила, що я вирішую піти до графині з третього поверху. Роблю це неохоче, але Діна запевняє мене, що коли я й цього разу не піду, графиня розлютиться, що сварка що вона так гнівалася, що я не прийшла того вечора тощо, — і я нарешті зважуюся (біла сукня, волосся розпущене на античний лад, ззаду я чіпляю бант, щоб осучаснити, добре). Діна мене проводжає.
Ces dames rentrent à la rentrent pour se préparer au dîner de la comtesse de Mouzay. Cette femme a tellement prié que je vienne le soir. Nous allons avec Machenka chez Rumpelmayer puis je donne à Dina vingt francs pour qu’elle marche avec moi. Nous arrivons à la maison à pied par cette boue et Auguste nous suivait: c’est amusant. Dina m’a tant, tant dit que je me décide d’aller chez la comtesse du troisième. Je le fais contre cœur mais Dina m’assure que si je ne vais pas encore cette fois, la comtesse sera furieuse, qu’une querelle qu’elle était si fâchée que je ne suis pas venue l’autre soir etc. je me décide enfin (robe blanche, cheveux flottants à l’antique, je mets derrière un nœud pour moderniser,bien). Dina me reconduit.
«Я входжу — народ тікає, жертвоприношення уривається, первосвященик у люті йде до мене; і поки він мені говорив — о диво! о жах!» Я бачу всю цю жахливу публіку, цих дам і панів, що ховаються за дверима.
« J’entre, le peuple fuit, le sacrifice cesse, le grand prêtre vers moi s’avance avec fureur, pendant qu’il me parlait ô surprise ! ô terreur ! » Je vois tout ce public affreux, ces dames et ces messieurs qui se cachent derrière les portes.
Я цілком могла не приходити: мама сказала, що я застуджена, і все минулося б чудово. Цією прикрістю я завдячую Діні, надто прикрістю прийти самій, так недоречно, ох!.. Мені трохи полегшало, бо я почувалася найкращою і єдиною серед усіх цих порошинок.
Je pouvais parfaitement ne pas venir, maman avait dit que j’étais enrhumée et tout se serait très bien passé. C’est à Dina que je dois cet ennui, surtout l’ennui d’être venue seule, si mal à propos, oh !... Je me sentais un peu soulagée parce que je me sentais la meilleure et la seule parmi toutes ces poussières.
Декламують, грають, співають; одне за одним — і щоразу аплодують.
On déclame, on joue, on chante; l’un après l’autre on applaudit toujours.
Гості вишикувані вздовж стін, німі й нерухомі, слухають музику, спів, декламацію пана Лі — досконалого Nekopor11. Через якийсь час входить той кульгавий, але охайний і пристойний пан, якого я вже два роки бачу в Ніцці. Мене здивувало, що він не попросив, щоб його відрекомендували. Він міг би це зробити через маркізу Вівіані, з якою розмовляв і яка сиділа навпроти нас. Я говорила з маркізою по-італійськи. Цей пан жваво обернувся. Маркіза сказала мені російсько-польською (вона полька й говорить безліччю мов), що цей пан сказав: Яка славна дівчина12. Вона сказала це по-польськи, бо цей пан був зовсім поруч; він знає мене відтоді, як я знаю його, а може, й раніше. На моє прохання мама, коли він увійшов, спитала у Вівіані, хто він: — Це італійський маркіз.
Les invités sont rangés le long des murs, muets et immobiles, écoutant la musique, le chant, la déclamation par M. Lee un Nekopor parfait. Dans quelque temps entre ce monsieur boiteux mais propre et convenable que je vois à Nice depuis deux ans. Ce qui m’étonna c’est qu’il ne se fit pas présenter. Il le pouvait par la marquise de Viviani avec laquelle il parlait et qui était vis-à-vis de nous. Je parlais italien à la marquise. Ce monsieur se retourna vivement. La marquise me dit en russe-polonais (elle est polonaise et parle une quantité de langues) que ce monsieur a dit - Quelle brave fille. Elle l’a dit en polonais parce que ce monsieur était tout près, il me connaît depuis que je le connais et peut-être avant. Maman selon ma prière a demandé à la Viviani qui il est, lorsqu’il entra: - C’est un marquis italien.
Ми були в іншій вітальні (у спальні графині — гарний прийом!); я побачила на каміні дві візитні картки й намагалася прочитати імʼя, коли помітила, що кульгавий дивиться на мене; я почервоніла й заговорила до тітки — це були його картки. Пізніше я попросила її прочитати імʼя: маркіз де Лесьє-Венто (Laicier-Vento). Не знаю напевно, чи то Lacier, чи Laicier, чи Liécier. Але як він посмів не попросити, щоб його відрекомендували? Ось що мене сердить і чого я не розумію.
Nous étions dans l’autre salon (la chambre à coucher de la comtesse, belle réception !) je vis deux cartes de visite sur la cheminée, j’essayais de lire le nom lorsque j’ai vu le boiteux qui me regardait, je rougis et je parlai à ma tante, c’étaient ses cartes. Plus tard je l’ai prié de lire le nom - Marquis de Laicier-Vento. Je ne sais pour sûr si c’est Lacier ou Laicier ou Liécier. Mais comment a-t-il osé ne pas se faire présenter ? Voilà ce qui me fâche et ce que je ne comprends pas.
Невдовзі ми непомітно пішли. Мама хвора, вона навіть була в капелюшку.
Nous partîmes bientôt sans qu’on nous voie. Maman est malade, elle était même en chapeau.
На сходах ми зустрічаємо даму з донькою — дружину паризького банкіра, яку приймали при дворі Євгенії. Пані Теплакова виходить разом із нами, і ми відвозимо її додому.
Sur l’escalier nous rencontrons une dame avec sa fille; la femme d’un banquier de Paris, reçue à la cour chez Eugénie. Mme Teplakoff sort avec nous et nous la conduisons chez elle.
Одягаючись і роздягаючись, я не можу не милуватися своїм тілом. Які руки, які груди, як гарно я складена! Якби я була трохи вища, я була б досконалістю. Але сподіваюся, що я ще підросту.
En m’habillant et en me déshabillant je ne puis m’empêcher d’admirer mon corps. Quels bras, quelle poitrine, comme je suis bien faite. Si j’étais un peu plus grande je serais une perfection. Mais j’espère que je grandirai encore.
Ось уже кілька днів я засинаю, нічого не вигадуючи: нічого не йде на думку, я більше не можу вигадувати, герої постаріли13; якби я знайшла нового персонажа, то ще могла б вигадувати.
Depuis quelques jours je m’endors sans composer, rien ne veut venir, je ne puis plus composer, les héros ont vieilli, si je trouvais un personnage nouveau je pourrais encore composer.
Навіть у мріях стомлюєшся — а що ж тоді в житті? Я так легко втомлююся від усього й від усіх.
Même en rêve on se lasse, qu’est-ce que ça doit être en réalité. Je me lasse de tout et de tous si facilement.
Хай живе зміна!
Vive le changement !
У графині був пан де Сен-Жене, в якого закохані всі панни де Баллор на виданні. Він був «у захваті, що знову мене бачить, і дуже добре памʼятав комедію шараду, в якій я грала». Це людина порядна й пристойна. Він дуже дружньо розмовляв із Полем, і мені це було приємно. Мама розсердилася на мене, не знаю чому. Вона хвора і стає дратівливою, наче навіжена, — це нестерпно.
Chez la comtesse il y avait M. de Saint-Genay, dont toutes les de Ballore à marier sont amoureuses. Il était « enchanté de me revoir et se souvenait très bien de la comédie charade dans laquelle j’ai joué ». C’est un homme comme il faut et convenable. Il parlait avec Paul très amicalement ce qui m’a fait plaisir. Maman se fâcha contre moi je ne sais pas pourquoi. Elle est malade et elle devient irritée, comme enragée, c’est insupportable.
Примітки
В оригіналі англійською: «weather». ↩
В оригіналі англійською: «waterproofs». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩