Субота, 21 березня 1874

Я щойно віддалася шаленому танцю в сорочці перед трюмо, і ось, і ось... шнурок сорочки обірвався, і вона впала, але через нікчемний шнурок я не перервалася й продовжила на повне горло. Я була б гарною танцівницею, особливо для жвавого, енергійного танцю. Десята година; чверть години тому Маченька мене покинула, ми довго базікали, поки я зачісувалася, потім я сіла на підлогу на простирадло, яке Жозефіна розстелила перед дзеркалом (щоб не забруднити амазонку -- завтра їду верхи), і слухала її оповідання про їхнє товариство, їхні бали, їхні батаклани, бо в них є такий; тільки він має іншу назву; я вважаю, що вони розважаються як блаженні. Вона мені розповіла, що одного разу вони поїхали, Маченька й пані Гемслі, у відкритому візку з паном, який весь час грав на скрипці; подорож тривала чотири години. Зрештою, у них є все в маленькому й потворному, мабуть, але все, все, все! Потім вона розповіла, як вона вийшла заміж.
Уже три дні програю на рулетці, маленькій домашній рулетці. Це набридає.
Я виїхала на півгодини, які провела на віллі, де всі з Біазіні. План майже затверджений. Чому більше не видно Федуса?
Барон поїхав. Княгиня й Бек у жалобі. У Протоці було кілька осіб.
Ця мерзенна Розалі Леон катається в купе з маленькою дівчинкою п'яти-шести років. Вона потворна й стара, має скривлений вигляд і обличчя, вкрите ластовинням.
[На полях: У мене два нові обожнювання:
-- 1° прості собаки.
2° Париж. Я відчуваю надзвичайне задоволення, називаючи його вулиці, площі тощо.] Іммензус не показується; вчора, однак, я бачила його пішки, весь червоний. Його дружина мені антипатична.
Граю ще перед обідом, щоб не грати з цим бридким, цим Абріалем. Він мені не рівня; коли матиму справу в суді, тоді його покличу.
Під час усіх моїх уроків замість слухати я думала про нього й бачила його на сходах терас, які збудують біля 55, на алеї кипарисів.
Спекотно, й я вже не та сама; я люблю холод. Моя шкіра потемніла, й щоки безперестанно палають, а потім я бліда.
Увечері я дихаю, і цього вечора зокрема я вийшла на терасу й гуляла, милуючись молодим місяцем, нічною прохолодою й зірками. Мені здавалося, що нема нічого красивішого за ніч, але вранці на сході сонця я думала те саме про ранок.
Я люблю ранок і вечір; пообіддя мене стомлює, влітку, звісно. Я не можу без захвату думати про ранки в Баден-Бадені. Ці розкішні дерева, ці газони, ці потічки, ці маленькі місточки. Неможливо дати уявлення про всі ці романтичні й елегантні, й доглянуті водночас краси. Ті, хто знає ранок у Бадені, не потребують, щоб їм його описували, а я почуваюся нездатною дати найменше уявлення. Я вмію лише милуватися, розуміти й відчувати.

Примітки

Латиною: Immensus -- «Величезний»; Марійчине прізвисько для товстого знайомого.