Субота, 14 березня 1874

[Один рядок закреслено]
Виїжджаю з мамою й тіткою, які роблять візити; я лишалася у візку; виходжу лише у Філімонових. Обійшла всі кімнати й навіть кухню, потім зачесала Маню. Але ось ми нарешті на Прогулянці, я не можу жити деінде (блакитна сукня, гарно, дуже свіжо) біля Протоки, яка, на жаль, майже вже нею не є; барон на аутсайді -- я не знаходжу іншого слова для цього місця, що між деревами Прогулянки та проїжджою Прогулянкою; барон, отже, стоїть на цьому аутсайді й вітає нас недбало; оскільки з настанням холоду Оґюст їде швидше, то лише мить, але досить, щоб побачити тріумфальний вигляд, з яким він привітався. -- Ах, барон! Зрадів, що зміг побачити хоч на хвильку, -- каже мама. -- Яка мерзота, він смів залицятися, подумати тільки, -- продовжувала вона. Правда, барон дуже люб'язний. За сніданком тато знову каже: -- Чому це Верман знову став вас відвідувати? А, це Марія Костянтинівна. -- І Стьопа, і всі жартують із приводу барона й Ламбертьє. Але вони помиляються; мене можна дражнити Борелем або герцогом Гамільтоном, але тут інша річ; це їх треба було б дражнити, тобто це барона й графа треба було б... ну, я розумію, що хочу сказати.
Я просто вважаю, що барон хоче помститися за мої зневажливі привітання, будучи таким настирливим і люб'язним. Тітка дуже мною захоплена, бо щохвилини каже: -- Так, справді ти! Ти Г.С. і ще й пишаєшся! -- але таким лагідним тоном, що я бачу: вона мною милується. А нема чим.
Леклерк мене смішить: він так любить їсти, і під час уроку йому завжди трапляється розповідати мені про якусь страву. Сьогодні ввечері буде великий концерт у Гранд Готелі -- Сіварі й Планте.
Мама, тітка й я. Мама у фіолетово-жовтому; тітка -- білий крепдешин і фіолетовий оксамит; я -- блакитна сукня, білий муслін.
Аллар нас зачісує; дивно, я більше не можу зачесатися сама ввечері.
Усе волосся підняте, але зачіска кругла, проста, граційна, волосся спереду трохи припудрене -- так воно не зсувається, і все дуже добре. Я дуже задоволена собою, і це вдоволення прийшло до мене під час концерту. Нам дали канапу зовсім попереду, так що ми опинилися майже навпроти публіки. Мама спочатку була невдоволена, але моя персона й гарна музика змінили її настрій. Зала була повна; герцогиня де Муші була там з Обеліском, яка вражає красою. Нема чого критикувати в її особі, і зі своєю красою вона, мабуть, також така добра, така м'яка, така щира, що я її просто люблю, люблю. Префектура з трійкою сиділа в першому ряду.
[На полях: Трійка: так я називаю пані дель Борґо, д'Озак і де Баржемса.]
Але не було гарних батакланів і чоловіків. Це мені набридло, але сам концерт був настільки чарівний, що нічого сказати. Це справжнє щастя -- чути таку музику. Ніколи в житті я не чула, щоб так грали, як Планте; поки я його не почула, я не знала фортепіано. Він робить із цього банального інструмента інструмент дивовижний і зовсім новий. Що до Сіварі, він такий самий, як у Бадені, -- нічого чарівнішого, оригінальнішого, хвилюючішого, незвичайнішого, фантастичнішого й граційнішого за його колискову маленятка, не пам'ятаю чию.
Мама й тітка мною милувалися, і кілька разів я застукала їх за тим, як вони хотіли щось сказати про мене. А вдома тітка заходить до мами, я лежала на ліжку. -- Так, ти -- Г.С., що вона собі думає! -- Незаслужені захоплення роблять мене розбещеною й надають мені впевненого вигляду. Я без жодних вагань кажу, що я найчарівніша на світі; жартуючи, звісно. Але мама сердиться, тому що вірить, що я найкрасивіша, й не хоче, щоб я себе хвалила без докорів сумління.
Бідний Халкіонов, сьогодні о п'ятій він перестав страждати. Його мати тут уже деякий час.
Бідний Халкіонов, це був такий добрий хлопець, такий добрий, такий чесний, такий скромний.
Бідний хлопець, сподіваюся, що його душі буде добре на тому світі. Останнім часом Валіцький його більше не лікував; його мати хотіла Реберга й поводилася досить нечемно з Валіцьким, і це погано, бо Валіцький доглядав його набагато ретельніше за Реберга й робив це безкоштовно. У нього вже одного разу був подібний напад до того, [Закреслено: від якого він щойно] який щойно відправив його на той світ, і Валіцький його врятував; цього разу нічого не зробили, дали йому вмерти. Хто зна! Може, якби Валіцький був там. Ні. Це воля Божа.

Примітки

Англійською в оригіналі: outside -- зовнішня частина Прогулянки між деревами й проїжджою дорогою.