Четвер, 5 березня 1874

Учора ввечері я поклала дзеркало під подушку, щоб дізнатися, що принесе наша вілла. Ось мій сон:
Ми заходимо до Менбі попросити якесь там сукно, але потроху крамниця темніє, закривають віконниці; я питаю чому, але не слухаю відповіді, я забуваюся [Закреслено: Коли я прийшла до тями] і знаю, що крамниця підіймається; ми нічого не бачимо, все зачинено, немає найменшого поштовху, але я знаю, що ми підіймаємося. Раптом ми зупинилися, дуже ясно, і землі вже не видно, настільки ми від неї далеко (високо). Я бачу двоє сходів, на яких зустрічаю двох маленьких Бравур, мадемуазель де Ґальве, пані Звєгінцову. Я дивуюся, побачивши їх тут; як вони могли сюди потрапити? А вони ніби вважали цілком природним перебувати на цих сходах і ніби прийшли з ще більшої висоти. Я взяла пані Звєгінцову за руку й сказала їй, як рада її зустріти, і що хоча я з нею не знайома, вона [Закреслено: здається мені] мені дорожча за знайому, бо я її зустрічаю так високо в повітрі, де думала, що сама, і що я часто бачила її на Англійській набережній. Вона прийняла ці почуття досить холодно й ніби не розуміє, чому я здивована бачити її тут, наче все так, як і має бути, а це я все вигадала. З вікон видно лише повітря з усіх боків.
І з того моменту я більше нічого не пам'ятаю; тут закінчується мій фантастичний і дивний сон.
[Поперек: Сон багатозначний і на добрий знак.]
О другій їду пішки з Маченькою (коричнева сукня, чорний капелюх, зачіска нижче на потилиці й два маленькі гребінці з кульками, по одному з кожного боку, гарно). Коли ми дістаємося, Маченька втомлена; вона залишається в саду, а я піднімаюся й гуляю по кімнатах -- тут чудове відлуння, я співаю на повне горло. Будую тисячу планів щодо крила, прикрашань.
Тоді бачу, що приїжджають усі наші; беру тата під руку й показую йому все. Анічкови критикують все непристойним чином -- ось дикуни! Пані Кулічова теж приходить.
Зрештою, ми весь час оглядаємо. Я дуже втомлена, опускаю подробиці, болить голова.
О пів на п'яту від'їжджаємо. Сьогодні біля музики більше людей, ніж зазвичай. І я бачу того, хто не з'являвся стільки часу, -- графа де Ламбертьє, з герцогом де Муші; всі троє обернулися.
Відвожу маму й тітку на вокзал і їду з татом до 55 шукати Стьопу й Маченьку, але ми їх не знаходимо.
На Прогулянці бачу ще одну цікаву персону -- Віттґенштайна з князем Долгоруким. Залишаю тата вдома й їду запросити тих небагатьох знайомих, щоб завтра о другій прийшли на хрестини нашої вілли, які проведе отець Левицький. Знаходжу Потьомкіних удома; молоде подружжя розбирало вальс на чотири руки. Залишаюся в них на кілька хвилин.
Пишу Елен, пані Теплаковій і Філімоновим. Я замовила кулеб'яки тощо.
Мені б хотілося вже почати жити в новому домі.
Мама повернулася з Монако, я йду до неї, і відбувається маленька сімейна рада.

Примітки

В оригіналі курсивом як іноземне слово: koulibiaks -- російський пиріг з рибною чи м'ясною начинкою.