❦
Неділя, 1 березня 1874
Dimanche, 1er mars 1874
Ми приїжджаємо до церкви трохи пізно (коричнева сукня, чорний капелюх, я купила його у Діни, гарно). Біля входу проходжу повз Вермана, який каже -- краще пізно, ніж ніколи, -- так. Князь недалеко, на вигляд він зовсім як Чиловський, але високий і носить коротку борідку. Стара Лабанова приїжджає майже наприкінці, підстрибуючи, як завжди. Я сама з мамою, ми проходимося по Прогулянці, потім додому. Поль їде до княгині Суворової, -- вона вчора просила маму послати його по квитки на концерт на користь Самаритянок у Вальрозі. Ми забираємо тітку й знову їдемо на Прогулянку. Коли ми проїжджали повз 55, то казали, що хотілося б, щоб вона нам дісталася, що нам там було б дуже добре, що ця вілла дуже гарна тощо.
Nous arrivons à l’église un peu tard (robe brune, chapeau noir, je l’ai acheté à Dina, bien ). Près de l’entrée je passe Woerman qui dit - vaut mieux tard que jamais - oui - Le prince n’est pas loin, il regarde tout à fait comme Chilovski, mais il est grand et porte une barbe courte. La mère Labanoff arrive presque à la fin, sautillant comme toujours. Je suis seule avec maman, nous passons à la Promenade puis à la maison. Paul va chez la princesse Souvoroff, elle a prié maman hier de l’envoyer chercher les billets pour le concert au profit des Samaritaines à Valrose. Nous prenons ma tante et nous allons encore à la Promenade. En passant 55, on a dit qu’on voudrait bien qu’il nous restât, qu’on serait très bien, que cette villa est très jolie etc.
Мамо, якби нас хоч прийняли в ніццьке товариство і щоб1... і з моїх очей мовчки покотилися великі сльози. Мама відчуває, що я маю рацію, тітка також, -- саме тому вони мучили мене, аж поки о пʼятій не поїхали до Монако.
Maman, au moins si nous étions admis dans la société de Nice et que... et de grosses larmes silencieuses coulèrent de mes yeux. Maman sent que j’ai raison, ma tante aussi c’est pour cela qu’elles me martyrisèrent jusqu’à leur départ pour Monaco à cinq heures.
Ми йдемо в готель Шовен дивитися картини Айвазовського, вхід один франк на користь бідних. Ефекти світла, вода, хвилі, тумани -- дивовижної тонкості, природності, прозорості.
Nous allons à l’hôtel Chauvain voir les tableaux d’Aïvazowsky, l’entrée un franc au profit des pauvres. Les effets de la lumière, l’eau, les vagues, les brouillards sont d’une finesse, d’un naturel, d’une transparence surprenants.
Княгиня Суворова з дочкою, яка досить негарна, англійка, маленькі Бравури, князь і граф (якийсь граф Арнім, прусак, її добрий друг, як кажуть злі язики) входять; вона підходить до мами, яка сидить. Вона гарна, це безсумнівно.
La princesse Souvoroff avec sa fille qui est assez laide, l’Anglaise, les petits Bravura, le prince et le comte (un comte Arnim, Prussien, son bon ami selon les méchantes langues) entrent, elle s’approche de maman qui est assise. Elle est belle, c’est positif.
Я хотіла почекати Говардів, які збиралися прийти подивитися картини, але о пів на третю ми їдемо. Весь час на прогулянці тітка відповідала на докори, яких я не робила, -- як завжди, зрештою. Мене мучили. У мене необачно вихопилися ці слова -- якби хоч ми в Ніцці2 тощо, і мені більше не було спокою. Весь час відповідали на мої уявні докори, казали мені йти жити до Тютчевих, як завжди, одним словом. Я стримувалася з усіх сил, щоб не дати волі сльозам, які хочуть литися навіть тепер, коли я пишу.
Je voulais attendre les Howard qui voulaient venir voir les tableaux mais à deux heures et demie nous partons. Tout le temps pendant la promenade ma tante répondait à des reproches que je ne faisais pas, comme d’habitude, enfin. On me martyrisait. J’avais l’imprudence de laisser échapper ces mots si au moins nous à Nice etc. et je n’avais plus de repos. Tout le temps on répondait à mes reproches imaginés, on me disait d’aller vivre avec les Tutcheff comme toujours en un mot. Je me faisais force pour retenir les larmes qui veulent couler même maintenant quand j’écris.
Я така нещасна! Як вони мене мучать3.
Je suis bien malheureuse ! Comme ils me tourmentent.
Це наше життя мене мучить4, пожирає, вбиває.
C’est notre vie qui me tourmente qui me mange, qui me tue.
Я була трохи бліда, але дуже гарна.
J’étais un peu pâle mais très bien.
Тоді, щоб довести мене до нестями, тітка почала казати, що я говорила речі, яких ніколи не казала, -- як завжди в таких розмовах.
Alors pour me mettre hors de moi ma tante commença à dire que j’ai dit des choses que je n’ai jamais dites, comme toujours dans ces conversations.
Але залишмо ці тривожні теми. Щойно Одіффре і я знаю хто ще уклали чудове парі: перший мав нести Проджерса на плечах уздовж усієї Прогулянки. Він це зробив. Проджерс не мав рухатися, він упав і не наважився ворухнутися, а лежав, як упав, поки Еміль дʼОдіффре знову не навантажив його собі на плечі. Це дивовижно й чудово. Я їх обох обожнюю через це парі, як я обожнюю.
Mais laissons ces sujets alarmants. Un pari adorable vient d’être fait entre Audiffret et je sais quel autre, que le premier devait porter Prodgers sur ses épaules le long de toute la Promenade. Il l’a fait. Prodgers ne devait pas bouger, il tomba et n’osa bouger mais resta comme il était tombé jusqu’à ce que Emile d’Audiffret ne [sic] l’eut rechargé sur ses épaules. C’est surprenant et adorable. Je les adore tous les deux à cause de ce pari comme j’adore.
Мало людей, нікого з товариства не видно, все той самий порох і нічого більше.
Il y a peu de monde, on ne voit personne de la société toujours des poussières rien d’autre.
Невже всі розʼїхалися? Для кінця лютого це було б зарано. Цей сезон був дивний, на Прогулянці не збиралися регулярно, як раніше. Я не кажу про батаклани. Їх не було. Уся зима минула, а я все ще чекаю на зиму, так вона скидалася на початок сезону, на прелюдію. Залишаю, зовсім нещасна, цих дам на вокзалі; іду з Маченькою до Румпельмаєра.
Est-ce que tout le monde est parti, ce serait un peu tôt pour la fin de février. Cette saison a été étrange, on ne se réunissait pas régulièrement à la Promenade comme avant. Je ne parle pas des bataclans. Il n’y en avait pas. Tout l’hiver est passé et j’attends encore l’hiver tant il eut l’air d’un commencement de saison, d’un prélude. Je laisse, toute misérable, ces dames à la gare; je vais avec Machenka chez Rumpelmayer.
Ах, яка я сьогодні нещасна!
Ah ! que je suis malheureuse aujourd’hui !
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩