❦
Субота, 28 лютого 1874
Samedi, 28 février 1874
Сьогодні вранці в мене вийшла дуже неприємна історія з Маноттом. Йшлося про те, щоб зіграти увертюру на шість рук на ранковому концерті в нього. Я погодилася грати, але він приніс мені найневдячнішу й найпотворнішу партитуру. Я сказала йому, що партитура негарна, а він каже, що гарна.
J’eus une très désagréable histoire avec Manotte ce matin. Il s’agissait de jouer une ouverture à six mains à une matinée chez lui. Je consentis à jouer, mais il m’apporta une partition la plus ingrate et la plus vilaine. Je lui dis que la partition n’est pas jolie, alors il dit qu’elle est jolie.
— Але я ж вам кажу, що вона негарна, для мене вона негарна.
— Mais je vous dis qu’elle n’est pas jolie, pour moi elle n’est pas jolie.
— Ви нічого в цьому не розумієте, я вам кажу, що вона гарна.
— Vous n’y comprenez rien, je vous dis qu’elle est jolie.
— Перепрошую, пане, я розуміюся на тому, що гарно, а що ні, не гірше за вас.
— Je vous demande pardon, Monsieur, je comprends aussi bien que vous ce qui est joli et ce qui ne l’est pas.
Він починає досить грубо кричати, кілька разів я кажу йому не кричати, що я до такого не звикла, що він може кричати з якоюсь Толстою, а не зі мною. Але тоді він наговорив мені зухвалостей і кричав так голосно, що я не знала, що робити. Мені слід було одразу піти, але я була настільки вражена, що сиділа й слухала всі його зухвалості, поки він не пішов.
Il se met à crier assez grossièrement, plusieurs fois je lui dis de ne pas crier, que je ne suis pas habituée, qu’il peut crier avec une Tolstoï et non avec moi. Mais alors il m’a dit des impertinences et cria si fort que je ne savais que faire. J’aurais dû m’en aller tout de suite, mais j’étais tellement étonnée que je restais assise et j’écoutais toutes ses impertinences jusqu’à ce qu’il s’en allât.
Річ у тім, що я лютую, але так лютую, що холоднокровно здатна заподіяти цій людині найбільшу біду. Не розумію, звідки в нього ця лють. Гадаю, почасти тому, що йому відмовили в уроках для Діни -- я, цього ж ранку.
Le fait est que je suis furieuse, mais si furieuse que de sang-froid je suis capable de faire la plus grande misère à cet homme. Je ne comprends pas d’où lui vient cette furie. Je crois, un peu parce qu’on lui a refusé les leçons de Dina, moi, ce matin même.
Само собою зрозуміло, що я більше не братиму в нього уроків. Я безперестану нагадувала йому не вживати таких виразів, не кричати тощо.
Il va sans [dire] que je ne prendrai plus de leçons avec lui. Sans cesse je lui rappelais de ne pas user de telles expressions, de ne pas crier etc.
Я більше ніж розлючена -- я ображена. Такий мужик посмів. І тітка була в сусідній кімнаті й не змусила його замовкнути. Тут ніхто не матиме поваги, бо видно, що можна робити й говорити все що завгодно, а старші не звернуть уваги й пальцем не ворухнуть. Така поведінка справді жалюгідна. Всі погодяться, що бодай у цьому я маю рацію. Часто я питаю себе, хто вони, ці люди, що мене оточують!
Je suis plus que furieuse, je suis blessée. Un paysan comme ça a osé. Et ma tante était dans la chambre à côté et ne lui a pas imposé silence. Personne n’aura de respect ici, car on voit qu’on peut tout faire et dire, que les aînés ne prendront pas garde et ne bougeront le doigt. Cette conduite est en vérité assez misérable. Tout le monde conviendra qu’au moins en cela j’ai raison. Souvent je me demande ce qu’ils sont ces gens qui m’entourent !
Як можна не мати найменшого почуття самоповаги й найменшого розуміння того, що має бути і чого не має бути. Вони тільки й уміють, що кричати й лютувати одне на одного. Якби якийсь бридкий вчитель наважився підвищити голос у пані Говард чи пані Паттон, чи Теплакових, і хто завгодно це почув, я певна, вони повелися б інакше, ніж моя вельмишановна тітка.
Comment ne pas avoir le moindre sentiment d’amour-propre et la moindre compréhension de ce qui doit être et de ce qui ne doit pas être. Ils ne savent que crier et s’enrager les uns contre les autres. Si un sale professeur osait élever la voix chez Mme Howard ou Mme Patton ou Teplakoff et n’importe qui l’entendait je suis certaine qu’elles se conduiraient autrement que ne l’a fait ma très honorable tante.
Чути, як мужик говорить грубощі молодій дівчині, -- бо я вже не дитина, а навіть якби й була дитиною, -- своїй племінниці, і слухати це спокійно, дозволяти цьому мужикові кричати, бути зовсім поруч, чути все це і залишатися нерухомою як камінь, наче кажучи -- тим гірше для неї, -- це просто ганебно.
Entendre un paysan dire des malhonnêtetés à une jeune fille, car je ne suis plus une enfant et si même j’étais une enfant, à sa nièce, et l’entendre calmement, permettre à ce paysan de crier, être tout près, entendre tout cela, et rester immobile comme une pierre et sembler dire - Tant pis pour elle - c’est simplement infâme.
Бодай заради честі родини, заради сейку1 зовнішньої пристойності слід було б змусити цього грубіяна замовкнути. Але ні, у нас цього не розуміють, думають: ну хай говорить їй зухвалості, мине. Люди без найменшого почуття обовʼязку й честі. Бо честь тут була зачеплена.
Au moins pour l’honneur de la famille, pour le sake du respect extérieur on devrait faire taire ce grossier. Mais non, on ne comprend pas ça chez nous, on pense, eh bien qu’il lui dise des impertinences, ça passera. Des gens sans le moindre sentiment du devoir et de l’honneur. Car l’honneur y était atteint.
Якщо ані мати, ані тітка, ані ніхто не піклуються ні про що, то хоч би я могла нашкодити цій людині скільки зможу. І Валіцький, який був у кімнаті, не зміг нічого йому сказати, а вважав за краще піти. Але якби Потьомкін чи Теплаков бачили, що грубий мужик кричить і лається, вони, хоч і чужі люди, сказали б йому замовкнути і не дали б мене так ганьбити. І це називається мати, яка дозволяє бути зухвалим, і з ким же! -- з пʼятнадцятирічною дочкою. Це не мати, це не тітка, це дві негідниці!! Вони нітрохи цим не обурені, наче так і має бути!
Si, puisque ni ma mère, ni ma tante ni personne ne prennent aucun soin de rien, si au moins je pouvais nuire autant que je puis à cet homme. Et Walitsky qui était dans la chambre n’a pu rien lui dire, mais pensa mieux s’en aller. Mais si Potemkine ou Teplakoff voyaient qu’un brutal paysan crie et dit des injures, eux qui sont des étrangers lui diraient de se taire et ne me laisseraient pas exposer ainsi. Et ça s’appelle une mère, qui permet qu’on soit impertinent et qui donc ! avec sa fille de quinze ans. Ce n’est pas une mère, ce n’est pas une tante, ce sont deux canailles !! Elles n’en sont pas le moins du monde fâchées comme si ça devait être !
Боже, серед яких грубіянів і негідників я живу! Я так думаю й так відчуваю вже давно, а сьогодні випала нагода це записати. Звісно, я не ненавиджу свою матір, я її дуже люблю, обожнюю, але я збожеволіла б, якби її втратила, але я завжди справедлива; вона не знає свого обовʼязку, не знає, що таке бути матірʼю пʼятнадцятирічної дочки. Вона дає мені сукні й думає, що це все, що вона найкраща з матерів. О, помилко!2 Вона тільки й уміє, що любити любити мене, та ще й любити не так, як треба.
Dieu parmi quelles brutes et canailles je vis ! Je le pense et je le sens depuis longtemps, aujourd’hui c’est une occasion pour l’écrire. Certes je ne déteste pas ma mère, je l’aime beaucoup, je l’adore, mais je serais folle si je la perdais, mais je suis toujours juste; elle ne sait pas son devoir, elle ne sait pas ce que c’est qu’une mère d’une fille de quinze ans. Elle me donne des robes et elle pense que c’est tout, qu’elle est la meilleure des mères. O erreur !. Elle n’est bonne qu’à aimer m’aimer et encore m’aimer tout de travers.
Виходжу з ними о третій, ми йдемо до нотаріуса, я залишаю їх, роблю одне коло по Прогулянці, майже нікого (вотерпруф3, чорний капелюх Діни, гарно), і повертаюся. Пройшов дощ, волого, я люблю таку погоду.
Je sors avec elles à trois heures, nous allons chez le notaire, je les laisse, je fais une fois la Promenade, presque personne (waterproof, chapeau noir de Dina, bien) et je rentre. Il a plu, il fait humide, j’aime ce temps.
Увечері ми граємо. Але гра дуже нудна, я ставила щоразу по пʼять франків, програла (двісті вісімдесят франків), але вирішила не вставати з-за столу, поки не відіграю все, -- так і сталося. Я дуже втомлена. І сьогодні ввечері рулетка мені не до душі. Піту купили дружину.
Le soir nous jouons. Mais un jeu très ennuyeux, je jouais chaque fois cinq francs, j’avais perdu (deux cent quatre-vingts francs) mais je résolus de ne pas quitter la table jusqu’à ce que je n’ai tout regagné, c’est ce qui arriva. Je suis très fatiguée. Et pour ce soir je n’aime pas la roulette. On a acheté une femme à Pitou.
Примітки
В оригіналі англійською: sake (заради). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: waterproof -- дощовик. ↩