❦
Понеділок, 2 березня 1874
Lundi, 2 mars 1874
Даремно чекаю на Аллара, годину, півтори, нарешті дві години -- його немає. З відчаю йду плакати в жовту вітальню, і посеред рясних сліз зʼявляється винуватець. Він дуже бентежиться, побачивши мене в сльозах, і тепер мені його шкода, але тоді я його суворо відчитала. Він зачісує мене саме так, як я люблю, два завитки ззаду (коричнева сукня, чорний капелюх, гарно), я вбираюся швидко-швидко і, з червоними, припухлими очима -- хоч я й умила обличчя, -- ми їдемо. Я задоволена зачіскою, яка під цим капелюхом чудова; цей капелюх мені так пасує.
J’attends en vain Allard, une heure, une heure et demie, enfin deux heures il n’est pas là. De désespoir je vais pleurer dans le salon jaune et au beau milieu de mes larmes abondantes vient le coupable. Il est très confus de me voir pleurer et maintenant je le plains, mais alors je l’ai rudement réprimandé. Il me coiffe tout à fait comme j’aime, deux boucles derrière (robe brune, chapeau noir bien), je m’habille vite, vite et les yeux tous rouges et enflés malgré que je me suis lavée la figure, nous partons. Je suis contente de la coiffure qui sous ce chapeau est admirable; ce chapeau me va si bien.
Але поки ми доїхали до Вальрози, повітря освіжило мене й трохи дало лад очам. Це вдруге я бачу цю величезну, пишну, вражаючу, розкішну віллу, яка захоплює вас і мимоволі вселяє відчуття своєї величі, багатства і поганого смаку. Руїни (фальшиві), каскади, гроти, статуї, фонтани, рівнини, пагорби -- всього тут удосталь.
Mais jusqu’à ce que nous arrivons à la Valrose l’air me rafraîchit et m’arrange un peu les yeux. C’est pour la deuxième fois que je vois cette villa immense, superbe, surprenante, magnifique et qui vous transporte et vous inspire involontairement le sentiment de sa grandeur et de sa richesse et de son mauvais goût. Ruines (fausses), cascades, grottes, statues, fontaines, plaines, collines, tout s’y trouve à profusion.
Архітектура будинку жахлива, і шкода дивитися, скільки грошей пішло на такий обеліск.
L’architecture de la maison est atroce et cela fait pitié de voir tant d’argent employé pour bâtir un pareil obélisque.
Окрім будинку, є безліч прибудов, двір, увесь покритий тесаним каменем, зверху тераси, і нарешті нова концертна зала з білого стукко й ніжно-блакитного оксамиту. Ложа у формі мушлі для пана й пані фон Дервіз. Дивлячись на них, що сиділи, наче князі, посеред усіх цих пишнот, я думала: ще й двадцяти років не минуло відтоді, як пан був бідним прикажчиком1, а пані мала дві сукні з перкалю, носила одну, поки прала другу, і була змушена сама ходити на ринок із кошиком під пахвою, без капелюха.
Outre la maison, il y a une quantité de dépendances, la cour toute couverte en pierre de taille par-dessus terrasses et enfin la nouvelle salle de concert en stuc blanc et velours bleu tendre. Une loge en forme de coquille pour M. et Mme von Derwies. Je pensais en les regardant au milieu de toutes ces splendeurs, assis comme des princes, qu’il n’y a pas vingt ans que monsieur était un pauvre commis et madame avait deux robes de percale, portant l’une pendant qu’elle blanchissait l’autre, et forcée d’aller elle-même au marché avec un panier sous le bras, sans chapeau.
Це дивовижно й приголомшливо.
C’est surprenant et ébouriffant.
Серед розпорядників -- барон і князь (справжній, Четвертинський); видно, так уже на роду написано, що князь, де б він не був розпорядником, має показувати нам наші місця. Барон пробелькотів якісь дурниці. Ми в другому ряду. Суворова з усією своєю компанією біля самого входу, бо вона патронеса, а зрештою, вона мандрує по всій залі. Біля стіни -- Фюрстенберґи, які мене не дуже люблять, як мені здається.
Les commissaires entre autres sont le baron et le prince (véritable, Tchetvertinski) c’est écrit que le prince partout où il est commissaire doit nous montrer nos places. Le baron a balbutié quelques bêtises. Nous sommes au deuxième rang. La Souvoroff et tout ce monde sont près près de l’entrée puisqu’elle est patronesse, d’ailleurs elle voyage par toute la salle. Près du mur, sont les Furstenberg qui ne m’aiment guère, à ce que je m’imagine.
Малий -- бридке щеня2, як каже моя тітка; вчора на зворотному шляху кокотка в кумедних капелюхах назвала його Шарлем і забрала у свій візок.
Le petit est un sale gosse, comme dit ma tante, hier au retour la cocotte aux drôles de chapeaux l’a appelé Charles et l’a emmené dans sa voiture.
Уся Росія заполонила залу. Святкових убрань не було. Всі були, як і ми, в капелюхах, княгиня Суворова вся в чорному.
Toute la Russie a envahi la salle. Il n’y avait pas de toilettes. Tout le monde était comme nous en chapeaux, la princesse Souvoroff tout en noir.
Я не заздрю Дервізам, це завелике й загарне, щоб заздрити.
Je n’envie pas Derwies, c’est trop grand et beau pour être enviable.
Під кінець обличчя моє прояснилося й слідів сліз більше не видно. Тільки де ж Ламбертьє? Його більше не видно; якщо він поїхав -- шкода.
Vers la fin mon visage s’éclaircit et on ne voit plus les traces des larmes. Seulement où donc est Lambertye ? On ne le voit plus, s’il est parti c’est dommage.
Іноземної молоді не було, зате російська -- у повному складі. Ле Бек також зникла, є тільки мамаша в оточенні всіх молодих людей.
Il n’y avait pas la jeunesse étrangère, mais la russe au grand complet. Le Bec a aussi disparu, il n’y a que la maman entourée de tous les jeunes gens.
Оце стара почвара.
Voilà une vieille horreur.
Я була тільки з тіткою, ми йдемо на Прогулянку; нікого немає, крім Одіффре, який здається мені чудовим хлопцем. Ніколи я його не помічала, але після його парі та Джої я його помічаю. Я хотіла б із ним познайомитися, він мені дуже подобається.
J’étais avec ma tante seulement, nous allons à la Promenade, il n’y a personne excepté Audiffret qui me paraît un excellent garçon. Jamais je ne le remarquais mais depuis ses paris et la Gioia je le remarque. Je voudrais le connaître, il me plaît beaucoup.
навскоси
Зауважте.
en travers Remarquez.
— Ні, пане, я обідаю.
— Non, Monsieur, je dîne.
— Який дивний спосіб обідати.
— Quelle drôle de manière de dîner.
Він мені заплатить за цю фразу. Я хотіла б одного дня відчитати його й пояснити, що деяких фраз не вживають. Увечері, в домашньому вбранні, спускаюся й застаю Бете й тітку, починаю свої звичні елегії, які цього вечора обертаються сатирами на наших гостей. Герцог де Бенса, маркіза Самельс і граф Абріаль на червоному кріслі та двох зелених, які ми купимо у Сакко. Тітка весь час мовчала, я не вгавала; моя єдина втіха -- говорити те, що відчуваю, це полегшує, і я не задихаюся під вагою всього цього горя моєї душі. Коли Бете пішла, тітка сказала мені, що я негідниця тощо, що ганьблю нас перед чужими.
Il me paiera cette phrase. Je voudrais un jour le réprimander et lui expliquer que certaines phrases ne s’emploient pas. Le soir, déshabillée, je descends et je trouve Bête et ma tante, je commence mes élégies de toujours qui ce soir sont des satires sur nos visiteurs. Le duc de Bensa, la marquise Samels et le comte d’Abrial sur le fauteuil rouge et les deux verts que nous achèterons à Sacco. Ma tante se taisait tout le temps, je ne cessais pas; ma seule consolation est de dire ce que je sens, cela soulage et je ne suis pas étouffée par le poids de toute cette misère de mon âme. Lorsque Bête s’en alla, ma tante me dit que j’étais une vilaine etc. de nous disgracier devant des étrangers.
Ба! Мені від цього легше.
Bah ! ça me soulage.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩