❦
Пʼятниця, 27 лютого 1874
Vendredi, 27 février 1874
Невже всі розʼїхалися? Невже сезон скінчився? Невже мені нудьгувати? Невже Протоки більше не існує? Їду на Прогулянку, але марно, не бачу нікого -- ледве чотири мужики, і це все. Учора, в четвер, людей було так мало, -- видно було лише двох розпусників1, князя Вітґенштайна й графа Мішеля Тічкевича, за якими йшли їхні кокотки. Ах! Як їм не соромно! Огидно було дивитися на князя й графа (граф дуже вродливий, найвищий із високих, єдиний, хто підійшов би чоловіком для Обеліска; його коханка суха, досить немолода, як Розалі Леон) -- а за кілька кроків позаду них дві жінки. Кажуть, що Вітґенштайн одружений, але це неможливо. Це просто російська тварюка, яка показує те, що всі ховають, і кидає виклик усім, і ні про кого не дбає.
Est-ce que tout le monde est parti ? Est-ce que la saison est finie ? Est-ce que je dois m’ennuyer ? Est-ce que le Détroit n’existe plus ? Je vais à la Promenade, mais en vain, je n’y vois personne à peine quatre paysans et c’est tout. Hier, un jeudi, et il y avait si peu de monde, on voyait seulement deux dévergondés le prince Wittgenstein et le comte Michel Tichkevitch, suivis de leurs cocottes. Ah ! comment ne sont-ils pas honteux ! C’était dégoûtant à voir le prince et le comte (le comte est un très bel homme, le plus grand des grands, le seul qui conviendrait comme mari pour l’Obélisque, sa maîtresse est sèche, assez âgée, comme Rosalie Léon) et à quelques pas derrière eux les deux femmes. On dit que Wittgenstein est marié, mais ce n’est pas possible. C’est simplement un animal russe qui montre ce que tout le monde cache et qui brave tout le monde et ne se soucie de personne.
Сьогодні виходжу з Маченькою. Нікого немає, крім Вітґенштайна одного, якого я побачила мигцем. Він усе дивиться.
Aujourd’hui je sors avec Machenka. Il n’y a personne, excepté Wittgenstein seul, que j’ai entrevu. Il regarde toujours.
Елен приходила з другої до третьої. Пан Говард з пʼятої до сьомої, а пані Говард ще пізніше. Це наш приймальний день. Анічкови, пан Теплаков, пан Абріаль (це страхіття) грають у рулетку з Полем, Валіцьким, Стьопою тощо. Коли я повертаюся, вітальня повна диму й більше нагадує шинок2, ніж пристойну вітальню. Які вони порох і недбалі3! Я не можу спокійно терпіти цю вульгарність.
Hélène était venue de deux à trois. M. Howard de cinq à sept et Mme Howard encore plus tard. C’est notre jour. Les Anitchkoff, M. de Teplakoff, M. Abrial (cette horreur) jouent à la roulette avec Paul, Walitsky, Stiopa etc. Lorsque je rentre le salon est plein de fumée et a l’air d’un estaminet plus que d’un salon convenable. Qu’ils sont poussière et non curanti ! Je ne puis calmement supporter ces vulgarités.
Увечері приходять пан Анічков і його дружина, і ми всі граємо, спокійно й добре.
Le soir M. Anitchkoff et Madame viennent et nous jouons tous, tranquillement et bien.
Не бачу нікого, нема чого сказати. Мені нудно. Бідна Діна сьогодні трохи поїла, вперше за два дні.
Je ne vois personne, je n’ai rien à dire. Je m’ennuie. Pauvre Dina a mangé un peu aujourd’hui, la première fois depuis deux jours.
Ламбертьє мов крізь землю провалився, навіть він не показується, він, якого видно було всюди. Треба сказати, що погода погана, хмарно, і страшенний пил та вітер. Не всім до смаку те, що мені.
Lambertye s’est caché sous terre, même lui ne se montre pas, lui qu’on voyait partout. Il faut dire que le temps est mauvais, couvert et une poussière et un vent considérables. Tout le monde n’a pas mes goûts.
Але ж це прикро, що нікого немає!
Mais c’est embêtant qu’il n’y ait personne !
У вівторок вирішиться справа з віллою; якщо вона не дістанеться нам, ми їдемо до Парижа, й тоді навіть не знатиму, чи мені сміятися, чи плакати. Їхати до Парижа із заплутаними справами -- це ще нічого. Бо жити не так, як я люблю, у Парижі буде жахливіше, ніж у Ніцці, до якої я звикла.
Mardi il sera décidé pour la villa, si elle ne nous reste pas nous partons pour Paris et alors même je ne saurai si je dois rire ou pleurer. Aller à Paris avec des affaires embrouillées n’est rien. Car vivre comme je n’aime pas à Paris sera plus affreux qu’à Nice où je suis habituée.
Так я ніколи не зможу вдало вийти заміж! І не тільки це, а й моє дівоче життя, яке мало б бути найкращою порою мого життя, буде огидним.
Comme ça je ne pourrai jamais bien me marier ! et non seulement cela mais ma vie de demoiselle, qui devrait être ma meilleure vie, sera détestable.
Бути панянкою так, як я люблю, -- чудово, але бути панянкою не так, як я люблю, -- це смерть.
C’est adorable d’être une demoiselle comme j’aime, mais être une demoiselle comme je n’aime pas c’est la mort.
Якби я була покірнішою, я б краще шукала Бога, і Він допоміг би мені й захистив. Але я непростима бунтівниця.
Si j’étais plus résignée je chercherais mieux Dieu et Il m’aiderait et me protégerait. Mais je suis une impardonnable révoltée.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі: estaminet -- дешевий кабак, пивниця; підкреслює контраст із «пристойною вітальнею». ↩
В оригіналі італійською: «non curanti». ↩