Понеділок, 26 січня 1874

Я залишаюся з розпущеним волоссям до самого виходу — воно хвилясте як ніколи й золоте, я в нього закохана.
Все скінчено, мені нічого сказати, нема про що думати. Відкриваючи фортепіано, я побачила його — але це трапляється рідко й як блискавка; це моє найбільше щастя, тобто для мого серця.
Я їду верхи з Діною, але мені незатишно, все йде погано; на прогулянці я поправила зачіску, втім, нікого немає, сонце вже зайшло, шоста година, тепло, здається, ніби літо. Поки я зачісувалася, Джоя приїхала до Субіз забрати її до Монако — у неї чарівний екіпаж. Їй нічого не бракує, вона знову повернула собі свій шик.
Моя верхова їзда була не задоволенням, а мукою. Я щаслива повернутися додому. У мене новий капелюшок для їзди в амазонці, з Парижа, дуже гарний.
Бланш Бойд виходить заміж за лорда Генрі Педжета. А я ж думала, що вона ніколи не вийде заміж, або вийде невдало. Яке їй щастить.
Ламбертьє привертає до себе увагу, і я іноді думаю про нього (не так, як... ні: про це не може бути й мови). Я не знаю, хто він такий. Отже, є люди — маленькі, некрасиві, завжди пішки, що не роблять нічого надзвичайного, — які привертають увагу, як граф де Ламбертьє; я знаю про його існування лише тому, що він на мене дивиться. Того вечора в клубі я
відверталася, щоб він мене не бачив, а Діна мені сказала: Ось Ламбертьє на тебе дивиться, — тоді я відвернулася в ложі, щоб його не бачити і щоб він мене не бачив. Його погляди глузливі й зухвалі. Бувають хвилини, коли я здатна була б його вдарити — настільки нахабною здається мені його усмішка. Я хотіла б з ним познайомитися лише для того, щоб спитати, що це означає, і добре його відчитати.

Примітки

В оригіналі англійською: at ease.
В оригіналі англійською: retook possession.