Четвер, 25 грудня 1873

Повертаюся з англіканської церкви, де була з Діною і Гічкок. Не багато англійців, біда (коричнева сукня, добре). Перед тим як іти, я взяла «Ґаліньяні» й знайшла там те, що приколоте тут шпилькою.
The Duke and Duchess of Hamilton arrived in town on Saturday from Suffolk, and afterwards visited the Duchess of Hamilton (Princess Marie of Baden) at Holland House, Kensington. Prince and Princess Edward of Saxe-Weimar also called to pay a farewell visit to the Dowager Duchess of Hamilton and Princess of Monaco, previously to their departure from Holland House the same evening (Saturday) on their way to Baden-Baden, which they expected to reach on Tuesday evening.
Не знаю, яке неприємне відчуття я мала, читаючи; тільки щось у мені змінилося -- давно вже я нічого не відчувала, але з цієї миті я схвильована, змушена вдихати на повні груди, щоб не задихнутися, і серце моє не таке, як завжди, -- зрештою, я його відчуваю. У церкві я грішила, бо не думала про Бога, не думаючи при тому про нього. Яка ж я дивна! Досі мені здається неможливим, що він одружений, що є герцогиня Гамільтон, його дружина, що він її кохає. Я уявляю його тільки таким, яким бачила. Хочу плакати.
Щойно глянула на себе; побачила жалюгідне невдоволене обличчя.
Яка я щаслива, що нещасна!
Ідемо на музику (коричнева сукня, непогано). Людей, безсумнівно, багато, але байдуже. Пан і пані Сапрісті прогулюються пішки, дуже чарівні.
Увечері йдемо до Говардів (рожева й сіра сукня, добре, але не як я люблю; обличчя добре). Хотіли танцювати, але не було кому грати, і Бартери не прийшли, так що лише балакали; доктор Фрідландер показував фокуси, але діти його збентежили -- замість аплодувати, вони казали, як він робить і що вони це вміють.
Зіркою вечора був Тібет. Це справжній блазень; тільки й сміялися. І цей хлопець дотепний. Він витворяв дурниці, фокуси, а решта слухала й дивилася.
Тітка приходить за нами о десятій, але ми їдемо тільки близько одинадцятої. Я сміялася, але загалом нудьгувала.
Мама ще хвора.
Як я боюся, що вони приїдуть. Вони в Лондоні і звідти, певно, їдуть до Ніцци. Який жах! Панівне почуття в мені -- якесь здивування, подив, bewilderment; щось дивне, я не можу собі це пояснити. Мені треба побачити, щоб повірити.
Гуляючи, ми бачили Джою -- таке саме вбрання, як тоді в Монако, жовті черевички. Тітка сказала, «що вона носить ці черевички на згадку про герцога», і мама додала, що, на її думку, Джоя його тепер кохає: як я тепер вірю, що вона його кохає, тобто розповідає про це. І тітка каже, що її черевики -- як у Гамільтона.
Я: -- Він ніколи не носив жовтих.
— Як це ніколи, завжди.
Я: -- Ну, я не бачила, щоб він їх носив. А я часто зустрічала його пішки.
Я жодного разу не почервоніла; в іншій нагоді теж говорили про фальшиві титули, і тітка сказала, що Джоя могла б поїхати до Росії й назватися «герцогинею Гамільтон» тощо, тощо. Я відповіла на це холодно й спокійно; мама дивилася на мене, думала, що я зараз почервонію; мені було соромно.
Джоя була з сином, дуже гарна, дуже гарна; тільки погано те, що вона катається в найманому ландо -- це їй так не пасує після її власного екіпажу і додає їй жалюгідного вигляду. Як багато значить становище! Все!
Мій шал починається знову; я знову неспокійна і (((ревнива))) -- це дуже дурно, але я нещасна.

Примітки

Вирізка з газети «Ґаліньяні», вклеєна в оригінал.
В оригіналі англійською: bewilderment (збентеження).