Вівторок, 23 грудня 1873

Іду на музику з тіткою і татом (коричнева сукня, непогано). Я не вдягла корсета, щоб подивитися, -- жодної різниці, тільки дуже незручно.
Графиня й панна де Ґалве прогулюються пішки: сукні божественно оригінальні, як мій сірий жакет; гладенька спідниця, туніка, жакет із двома рядами ґудзиків. Той самий капелюх у панни, сірий.
Чому мені не спало на думку мати таку сукню! Яка я дурна! Справді, я дуже розлючена! Це так оригінально, так особливо, так гарно; поруч із такою сукнею все здається звичайним і пересічним, така сукня виділяється з тисячі. О тричі дурна я!
Я думала, що вона вже заміжня за принцом. Повертаюся вдягнути корсет і забрати Гічкок. Ми знову виїжджаємо каретою; несу свою білу тканину до Моньє. Хтозна, як вона зробить цю сукню!
Ні, ну ці сукні Ґалве! Я їм подала ідею своїм жакетом; ідея була моя.
Ідемо по набережній Массена, я і тітка, і знову зустрічаємо ці сукні.
Сьогодні ввечері йду до театру: «Спадок», комедія в одній дії Маріво, і балет «Lo specchio infernale». Чекала з нетерпінням; вже майже три місяці я не була в театрі. Вдягаю білу сукню; після тисячі невдач досить гарна зачіска, як щодня, з тою різницею, що волосся ззаду я випустила. Загалом непогано, навіть добре; я досить задоволена. Нас тільки троє з половиною: я, тітка, Діна і Надінка. Валіцький, Поль; ми встигаємо на кінець «Спадку» -- нудного й довгого. Говарди підсідають до нас: Елен, Ліз, батько й мати. Вони милі, але вбрані як у Ніцці. Ґалве -- на першому поверсі, як завжди в чорному, з білими відкритими комірами, муслін. Маленька підстригла волосся спереду; вона вже не така мила.
Джоя у своїй ложі (авансцена навпроти префекта), у чорному, з квадратним декольте на античний лад -- було видно майже всі груди; на голові ліс фіалок, які я спершу прийняла за шотландську хустину.
Правда, що вона має жалюгідний вигляд відтоді, як вона не застрахована. Вона багато втратила; вже не виглядає королевою. Решта театру, крім пані Проджерс, Віж'є, Дюран, Старжинської, Лабанов-Ростузової і ще кількох, заповнена кокотками усіх різновидів.
Партер повний; король Левін з Ярожинським, Ґро і всією компанією, і нарешті Еміль д'Одіффре-Латур. Це молоде порося непоганий у Ніцці. Маленький Ламбертьє невпинно на мене дивиться; тітка це помітила. Граф Ґабрієлі сказав, що він один із денді Парижа. Мені шкода Парижа.
Дядько й пан Говард заходили до нас, молодий Страйкер теж. Вони з міс Фіш і ще однією. Ця Фіш -- красуня балів, готелів; маленька нікчемність, на кшталт Наталі Ґаліцин, але дрібнішої.
Перейдімо до балету. Це була низка кваків, кряків, невдач і провалів. Свистіли й кричали; наприкінці не знали, чи вже кінець, і кричали й свистіли ще дужче. Нарешті виходимо, думаючи, що ми останні, але всі чекали на свої карети; було тільки близько одинадцятої. Ми теж чекали, і звідкись узявся Ламбертьє, став неподалік і дивився. Латур прогулювався посеред вулиці й дивився на тих, хто від'їжджав.
Нам дістали якусь карету. Страйкер, Фіш і К° ідуть пішки.
Мама мене змусила, або, точніше, сказала Полю, щоб вибачився. Я з ним говоритиму, але завжди стримано, щоб не наражатися на нахабство.
(Тепер скоро, скоро вони приїдуть. Після 10 січня. О! Жах.) Мені було затишно в театрі; я розмовляла з Говардами. Але, Боже, що я робитиму, якщо вони приїдуть? Мені холодно від самої думки.

Примітки

Італ. Пекельне дзеркало.
В оригіналі англійською: failures.
В оригіналі англійською: opposite.
В оригіналі англійською: of every description.
В оригіналі англійською: failures.