Понеділок, 22 грудня 1873

Мама хвора, і тітка нездужає; я вже хотіла помститися собі, зазнати мучеництва й змиритися залишитися, але панна Колокольцова приходить, забирає тітку (синя сукня, чорний капелюх, добре). Не те щоб мене засмутило пропустити Стрільбу, бо Стрільба не має жодної привабливості, але мене скаженіло б не поїхати; коли панна Колокольцова сказала, що є Стрільба, я кинулася надвір, бо очі мої були повні сліз.
Я весела; їдемо з пані Анічковою, бароном Бахом, Полем, Валіцьким, але панна Колокольцова подалася до самотніх дам, побачивши пані Анічкову з нами. Пані Анічкова мене жахливо скуйовдила своїми дикими манерами; довелося причісуватися у вагоні. Кілька хвилин, навіть пів години проводимо в залі, потім спускаємося. День у Ніцці був сірий, майже дощовий; у Монако дуже ясний. Вигляд убогий: тільки колишня подруга Джої, яку я називаю божевільною, через усілякі екстраваґанції, що вона вчинила якось на набережній; на ній було гарне вбрання і двоє чоловіків. Потім дюжина жалюгідних стрільців, навіть не Левін, і дві потворні й нікчемні італійки: одна -- дружина нещасного стрільця, інша -- англійська гувернантка. Обидві і маленький жахітник-хлопчик семи років паплюжили цю мову. Жодного англійця, жодного чоловіка, нічого! Був старий собака Ґалве і маленький потворний Ламбертьє. Рідко бачила маленького чоловіка потворнішого за Ламбертьє без капелюха -- він лисий, і череп у формі цвяха.
Цього разу чисто Стрільба, тільки Стрільба мене розважала. Це добрий досвід; тепер я знаю, що Стрільба мене цікавить. Ми там пробули навіть не годину; приз виграв якийсь старий висушений вугровий кістяк в окулярах, що тягнув свій pull--- до нескінченності.
У залі я беру пані Анічкову, і ми прогулюємося. Я йшла привести себе до ладу внизу; надворі вона мені каже:
— Справді, це тому, що Гамільтона немає, він одружився.
— Хто це Гамільтон?
— Це той, у кого ви були закохані.
— Що ви ще таке кажете, яке чудовисько тощо, тощо.
Я добре відповіла.
Вона теж! Звідки вона знає? Але ось у мить, коли ми збиралися вийти з вестибюля, щоб сісти на потяг, зупиняється карета, кошик, -- це вона. Я благаю тітку зачекати хвильку; вона входить, ми біля гардеробу. Вона з Субіз, у вбранні кольору палого листя, зовсім надзвичайному і новому, рукави особливо. Цього року її вбрання -- сама оригінальність; капелюх «дочки Анґо» від Терези і Мантель, з оксамиту, руде волосся. Вона поводиться як чоловік або як дитина: жвава, з апломбом, childish, як герцог. Увійшла просто до комісара й почала щось казати з нетерплячою і граціозною жвавістю розпещеної дитини. Я все чекала, потяг не чекав; нарешті їдемо, але щойно ми спустилися, вона теж спустилася з Субіз -- думаю, її випровадили. Всі голови обернулися в її бік, і вона підступила до Сен-Клера та Ґалве з тією ж своєю особливою манерою. Вона має манери герцога. Але гадаю, що за нею не бігають, хоча, зрештою, я нічого не знаю. Я уявляла, що герцог Гамільтон розорений, тоді як він багатший ніж будь-коли. Я думала, що він розорений, бо він не пустив коней на перегони в Ніцці! Жалюгідна дитино! Але Дербі мені відкрив очі.
Вона гарна, але нафарбована; якби не нафарбовувалася, була б усім найкращим на світі. Вона -- досконалість у всьому, у вбранні передусім. Більше нічого не можу сказати. Вона досконала.
Але я тремчу, я боюся цих наступних Стрільб, бо, здається, кажуть, що він приїде з дружиною, певно. Який жах! Як буде мені соромно перед усіма! Як я буду нещасна в собі. Тоді Стрільба буде блискуча, пишна. Але годі, мені ще буде про що говорити, коли це нещастя трапиться. Анічкови хотіли затягти мене до себе; дивом я втекла. Мама хвора. Дядько приходить увечері.
Я побачила колони, біля яких він спирався, зайнятий якимись підрахунками; я його згадала. Пані Анічкова, спускаючись з гори, говорила мені про нього: що його називають воло́м, що він як хлопець із різниці, що він здоровенний мужик тощо, тощо (але не звертаючись до мене особисто, пристойно, розмова була загальною); я цілком поділяла це і погоджувалася з усіма його порівняннями, й від себе додавала.
О! Негіднику, почекай. Одного дня, одного дня прийде час, коли... годі. Більше нічого не скажу.

Примітки

В оригіналі англійською: childish.