Субота, 22 листопада 1873

Я бачу з прикрістю. As days went on it became sadly clear that Hitchcock is an ignorant and stupid female. Вона не знає нічого, нічого, нічогісінько. Я виходжу з нею пішки (коричнева сукня, чорний капелюшок, добре). Чудовий день. Немає того сонця, яке я ненавиджу, але сіро, весело, свіжо. На набережній багато чоловіків, але всі, гадаю, «солоні оливки». Карета у нас якраз щоб об'їхати колом і повернутися, але на набережній біля Мортьє ми зустрічаємо маму й тітку, заходимо разом, я, of course, нічого не купую, але вони беруть кілька капелюшків. Я беру чудовий виноград, і ми нарешті повертаємося; біля провулка я бачу Брюне, який іде геть; я запізнилася на урок на десять хвилин, але кличу його назад і беру урок.
Я така задоволена, що після обіду можу нічого не робити! Усі йдуть, і ми залишаємося самі з Бет. Я змінила зачіску — заклала коси ззаду дуже мило, і так я виглядаю набагато молодшою, видаюся на свій вік.
Ми стоїмо щонайменше пів години, спершись ліктями на стіл у передпокої, й балакаємо, дивлячись у дзеркало. Гарна розвага! Ми, однак, сміємося.
Ми говорили ((про утриманок)), про Поліну тощо. Щомиті Бет починала фразу і зупинялася, кажучи: яка шкода, що ви не заміжня, я якраз хотіла сказати таку річ! Потім ми переходимо до їдальні й розмовляємо про чоловіків. Мерзенна й підступна раса, з родини мавп. Я досить ясно виклала свої погляди на любов чоловіка (дивись в одному з попередніх зошитів). Вона мені каже:
— Для вас це буде те саме, чи не так, якщо ваш чоловік вам зрадить?
— Ні, зовсім ні, я була б дуже ображена, моя гордість була б уражена; як коли б дама з товариства надала перевагу іншій, а не мені, для запрошення чи чогось у цьому роді, — я була б так само розлючена.
— Так, то ви маєте ревнивий характер, як і я.
— Так, спершу я була б дуже розлючена, але все минає, все стирається. Я дивлюся на це так: доки чоловік кохає вас досить, щоб не думати про іншу, — добре; але з тієї миті, як ви допустили досить велику порожнечу, щоб помістити в ній хоча б думку про іншу, — кінець. І сказати нічого.
— Але часто чоловік зраджує, по суті кохаючи.
— Дурниці, це неможливо, це казки! Розповідайте це іншим. Кінець — і треба забути й розважатися. Ах! Але ж забути не можна, кажуть, що треба втішатися дітьми, але це неможливо. Певно, ні: любов до чоловіка й любов до дітей — це дві різні речі. Одне не замінює іншого.
— Так, але ж ми створені, щоб любити, для того й живемо; навіть уявіть, що ви йдете на вечір, — у вас завжди є інтерес, ви волієте розмовляти з одним, а не з іншим.
— Так, гадаю, але обличчя мені байдужі, аби тільки це не був запилений.
— Так, безсумнівно, але ви ж волітимете, щоб герцог Гамільтон розмовляв з вами, а не Саетоне.
— Ще б пак, герцог Гамільтон принаймні порядний, він не порох.
— Ну бачите, ви ж дівчинка, але ви волієте одну людину іншій, — це вже свого роду кохання; у вас є якийсь інтерес, коли ви йдете до театру або на прогулянку, ви думаєте побачити ту чи ту особу тощо, тощо.
Ми чудово розуміємо одна одну, вона має рацію, і я також. Тоді я лягаю на стіл біля стіни, і ми говоримо про дурниці. Приходить Гічкок, потім тато, потім нарешті дядя; ми посилаємо по мандрівників до Анічкових, приходить тітка, і я користуюся нагодою, щоб піти спати. Але я повертаюся через кілька хвилин, бо пишу до Ворта й хотіла б поговорити про свою сукню. Мене дратують моїми уроками, я змушена казати, що вчуся дуже мало тощо, тощо, бо кажуть, що я вчуся забагато. Я пишу й розмовляю через двері. Вони познайомилися з росіянином antipolvere — Берром; я питаю, який він, і мама його описує, Діна додає червоний ніс, тоді мама каже, що його ніс не червоніший за ніс Гамільтона. Діна: — Знали з чим порівнювати.
— По-перше, у Гамільтона ніс негарний, і все обличчя червоне. Я:
— Діна робить мені карикатурний опис Гамільтона й каже, що Берр такий самий, але мама описує як слід. Діна каже:
— Чому ви сказали, що вона буде в захваті. Я ніколи не захоплююся «штанними». Так, і як я була щаслива, коли на мосту побачила родича Гамільтона.

Примітки

Англ. «З плином днів стало прикро ясно, що Гічкок — невігласка й дурна жінка». Марі судить гувернантку її ж мовою.
Англ. «звісно».