Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Понеділок, 3 листопада 1873

Lundi 3 novembre 1873

Вранці ми вперше пили чай із міс Гітчкок — вона доволі мила, і я починаю до неї звикати. Відновила звичайний розпорядок занять: мамина хвороба та приїзд Гітчкок трохи їх перервали. Жахлива погода! Дощ! Отримую листи — один від Елен, другий від Ліз. Вони в Парижі й приїжджають до Ніцци сьогодні чи завтра. Я, Поль і Гітчкок ідемо їх зустрічати о третій (waterproof, чорний капелюшок, добре). Потяг приходить — дивлюся в обличчя у вагонах, але нікого. Я майже була певна, що вони сьогодні не приїдуть. Повертаємося; прогулянка неприємна в такий дощ. Те, що мене гнітить зараз, — це Поль: він нічого не робить, проводить час у Халкіонова, переймає всі його манери. Цей хлопець виводить мене із себе! Я не можу збагнути, як здоровило чотирнадцяти років не розуміє, що має працювати.

Nous prîmes le thé ce matin pour la première fois avec Miss Hitchcock, elle est assez gentille et je commence à m'habituer à elle. J'ai repris le cours habituel des leçons; la maladie de maman et l'arrivée de Hitchcock avaient un peu interrompus. Il fait un temps affreux ! Une pluie ! Je reçois des lettres, l'une d'Hélène, l'autre de Lise. Ils sont à Paris et arrivent à Nice aujourd'hui ou demain. Moi, Paul, Hitchcock allons à leur rencontre à trois heures (waterproof, chapeau noir, bien). -Le train arrive, je regarde les faces dans les voitures, mais personne. J'étais presque sûre qu'ils n'arriveront pas aujourd'hui. Nous rentrons, la promenade est désagréable par une pluie semblable, ce qui me chagrine en ce moment c'est Paul il ne fait rien, passe son temps chez Khalkionoff prend toutes ses manières. Il me met hors de moi ce garçon ! Je ne conçois pas qu'un gaillard de quatorze ans ne comprenne pas qu'il doit travailler.

Ми помирилися з тато: він заходив до вітальні, я була за фортепіано. Привіталася й поцілувала його. Я добра в глибині душі, хай що кажуть. Коліньйон проводжала Говардів на вокзалі зі своїм братом і, можливо, приїде до Ніцци. Яка каналія! Сподіваюся, вона не приїде. Це буде дуже нещасливо — вона задурить бідного старого, і він залишить дев'ятьох дітей ні з чим.

Nous fîmes la *Paix* avec papa; il entrait au salon, j'étais au piano. Je lui dis bonjour en l'embrassant. Je suis bonne au fond quoique l'on dise. La Collignon menthe Howards à la gare avec son frère, et viendra peut-être à Nice. Cette canaille ! J'espère qu'elle ne viendra pas. Ce sera très malheureux, elle étourdira le pauvre vieillard qui laissera neuf enfants sans rien.

Боже, збережи нас від цього.

Que Dieu nous en préserve.

Мала перший урок із Гітчкок — не так уже й погано.

J'ai pris ma première leçon avec Hitchcock, ça ne va pas mal.

Мамі краще, але Поль засмучує і її, і мене. Боже мій, зволь надихнути його хоч трохи розумом.

Maman va mieux, mais Paul la rend malheureuse ainsi que moi. Mon Dieu daignez lui inspirer un peu de sagesse.

Він потоне в поганій компанії.

Il sera noyé dans la mauvaise société.

Цієї ночі я спала на підлозі. Я вже заснула, коли мені здалося, що штора з оздобою ось-ось впаде — здалося, що чую тріск. Не довго думаючи, беру матрац, подушку, кладу все на килим і далі солодко сплю. Вранці не було сміливості встати — розплющую очі, хочу піднятися, висуваю руку, але так холодно, а ліжко таке тепле, і так далі. Схопилася як обпечена о десять до восьмої; о восьмій уже мала урок. Як же я люблю своє ліжко ввечері й вранці.

Cette nuit, j'ai dormi par terre. J'étais déjà endormie lorsqu'il me sembla que le rideau avec la garniture allait tomber, j'ai cru entendre un craquement. Sans plus penser je prends le matelas, le coussin, je pose tout cela sur le tapis et continue à dormir avec douceur. Le matin je n'eus pas le courage de me lever, j'ouvre les yeux, je veux me lever, je sors une main, mais il fait si froid et le lit est si chaud, et ainsi de suite. Je me levais en sursaut à huit heures moins dix minutes, à huit heures j'ai pris une leçon. J'aime tant mon lit le soir et le matin.