Вівторок, 21 жовтня 1873

Після сніданку я маю лише дві години фортепіано; іду стріляти з Валіцьким, Полем і Трифоном. Рушниця Поля дуже гарна. Ми обійшли всю округу, бо наша вілла — це справжня сільська місцевість, з рівнинами, обробленими полями й навіть селянами, — не зустрівши жодної дичини. Валіцький пішов, я взяла рушницю й стріляла по бідному маленькому пташку. Варварка я! Але я стаю пристрасною мисливицею й міркую інакше — тобто зовсім не міркую. Я його поранила, але він полетів; не задоволена цим, я, жорстока, погналася за ним і вбила його другим пострілом. Я починаю вправно нею орудувати. Ах! Яке задоволення стріляти!
Я отримала жакет від Ворта — він мені не подобається; на щастя, мама залишає його собі або для Діни.
Нарешті ми виходимо (зелена сукня, добре); на набережній Сен-Жан-Батіст ми бачимо Вітґенштайна з його вродливо-негарною. Я бачила лише їхні спини. Княгиню охопила несамовитість... субгорбітальна [sic], припустімо.
— Повертаймо, повертаймо, о! Швидше, швидше!
Ми повернули, але, на жаль, надто пізно. Двоє бажаних розтанули, як хмарка; до того ж треба було відвезти Поля до ліцею. Ми чекали його біля будинку хвилин десять, дорога туди й назад теж забрала час. Ми втратили найкращий момент прогулянки й Вітґенштайна на додачу. Княгиня невтішна; я роздратована, я хотіла б їх побачити — поки що тільки вони хоч трохи цікаві, особливо він. Вона старе цуценя; можна застосувати це російське прислівʼя: маленька собачка завжди лишатиметься цуценям. До цього справді треба звикнути, інакше я не розумію цього Вітґенштайна. Коли ми з Бет, ми весь час сміємося; часто вона почне щось казати й замовкає зі словами:
— Ах! Яка прикрість, що вона не заміжня! Не все можна розповісти.
Але часом у неї вихоплюється слово чи склад, і я розумію — мимоволі. Ми їдемо до London House, і раптом заходять герцог дʼОдіффре й князь Саетоне. Вони проходять на інший бік. Княгиня хоче побачити навіть цих. І під приводом сандвіча ми йдемо, допивши шоколад. Але, на жаль для неї, ми їх не знаходимо! Сьогодні від нас усе тікає.
Ми повертаємося, і дорогою балакаємо про Вітґенштайна, якого вона хоче мені навʼязати. Вона божевільна, ця Бет!
Я співала легенду з Фауста:
— Жив колись один король, що до могили вірний...
— Але нема нікого, хто був би вірний до могили, — перебила Бет.
— Є, Вітґенштайн вірний.
— Але він вірний зі звички; запевняю вас, що якби захотіли його одружити, як Гамільтона, заради родини, це було б дуже легко, і вона полетіла б до біса й розбилася б так, що від неї залишився б один слиз.
Але це станеться скоро, всі якраз...
Це втеча, княгине, втеча! Тоді мій чоловік перший утік, перший. І ми обидві вибухаємо сміхом.
Бет дивується, як мама може жити без кохання. Справді, це дивно! Я б не змогла!
Уже обідаємо, і ми дістаємо нагінку від мами за те, що їли до обіду. Вже не памʼятаю як, але Нептун гнівається й хвилі чарівного родинного життя вирують. Мама лає Поля, дідусь заважає мамі, він втручається, куди його не просять, і тим знищує повагу Поля до мами. Поль іде геть, бурмочучи, як прислуга; і, входячи до себе, грюкає дверима. Мама біжить за ним, дідусь кидається за мамою з криком, сам не знаючи чому. Я йду в коридор, щоб попросити дідуся не заважати маминому врядуванню й дати їй робити, що вона хоче. Бо це злочин — підбурювати дітей проти батьків, хай навіть через саму лише дурість і безтактність. Я зустрічаю його й кажу тихо:
— Дідусю, залиште, не заважайте мамі.
На ці слова він кричить на все горло, наче я його вбиваю. Я не очікувала цих криків і зовсім здивована повертаюся до їдальні.
Дідусь — як ті шахраї, що коли хтось проходить повз них, кричать, що їх грабують, і люди, звісно, думають, що їх справді грабують бідні невинні перехожі.
Мене це розсмішило; всі ці бурі мене завжди смішать, а потім пробуджують жалість до цих нещасних, які, не маючи жодного нещастя, самі себе мучать від неробства.
Я сьогодні не розумію Гамільтона — це означає, що завтра я дізнаюся якісь нові жахи й помру від відчаю.
Щовечора я дивлюся на цю дорогу фотографію, де є шматочок герцога Гамільтона.

Примітки

В оригіналі англійською: «After lunch». ↩
В оригіналі англійською: «knock him down». ↩
В оригіналі англійською: «puppy». ↩
В оригіналі англійською: «breaking out». ↩
В оригіналі англійською: «broke out». ↩
В оригіналі англійською: «love». ↩
В оригіналі англійською: «scolding». ↩