Середа, 22 жовтня 1873

У газетах нічого. Чекаймо далі.
О шостій, коли я збиралася купатися, Діна виходить зі своєї кімнати, і ми якийсь час розмовляємо й сміємося — я напівгола.
Мій будильник у ремонті, й я встаю за натхненням.
Ми виходимо рівно о третій після мого уроку англійської.
Людей справді чимало.
Зʼявляється друга Джоя, принаймні для Ніцци. Це маловідома утриманка Поліна, яка вже місяць під захистом якогось англійця. За місяць вона встигла оселитися на набережній на другому поверсі, обзавестися купе й вікторією, двома кіньми, модною покоївкою у фартусі з гіпюру, щодня новим вбранням, гарними коштовностями й купити готівкою мережива на девʼять тисяч франків. Оце, погодьтеся, швидко! Гадаю, вона наробить галасу цього сезону — напевно.
Ця жінка ні гарна, ні статурна (зелена сукня, добре).
Ми їдемо кататися, коли я бачу, що Бет задихається, і вона каже мені:
— Дивіться, Вітґенштайн, чесне слово, дивіться!!!
Справді, ми побачили, як проїжджає Вітґенштайн зі своєю красунею; вона дуже елегантна й не надто негарна, навіть гарна, якби не була такою старою. За хвилину ми повертаємо й бачимо їх знову. Але цей красень Вітґенштайн, на мою думку, негарний; я справді думала, що він красень, і хотіла побачити його, щоб судити сама. У нього отупілий вигляд, обвислі щоки, вигляд лютий. Ця жінка, гадаю, перетворила його на раба, і саме від цього в нього такий похмурий і тьмяний вигляд.
Яка різниця з Гамільтоном! Яка тварюка наважилася коли-небудь сказати, що Вітґенштайн красивіший за Гамільтона? Гамільтон красивий, як Аполлон! А в цього Вітґенштайна гарні хіба що зріст і огрядність.
Гадаю, він напивається по-російському.
Утім, якби мама могла ним заволодіти, я б не заперечувала; але куди це її приведе?!!?!! Для цього треба було б, щоб я була в її шкурі. У своїй я нічого не можу вдіяти, бідна маленька чотирнадцятирічна! Я не вільна, я не можу діяти. А щоб позбутися цієї Розалі, потрібен такт...! бо вона тримається міцно, ця маленька шкідлива мавпиця!
на полях
Тому що Вітґенштайн одного разу подивився на маму на вулиці, я вже уявляла, що він у неї закоханий.
Якби мені було вісімнадцять і особливо якби я була вільна, справи не стояли б так із цією рудою тварюкою. У всьому треба діяти: «Допомагай собі — і Я тобі допоможу».
Я поїду до Бадена, я ходитиму за ним скрізь, і передусім з Божою допомогою, а вже потім завдяки своїй непоказній зовнішності я, може, здобуду перемогу.
Але як діяти, коли тітки, дідусі, вчителі звʼязують тобі руки й ноги — ой, ой, ой! Який мотлох, тисяча труб! Уроки, гувернантки, родина!!!
Що з цим можна зробити?!!!!!! А от коли ти вільна, як вітер...
Але чому я мрію про неможливе тепер і, можливо, непотрібне — потім. Адже з Гамільтоном кінець! Це жахливо.
Ми гуляємо з Бет, і якась жінка йшла майже поруч і казала Бет не знаю вже які зухвалості. Ми сідаємо в карету, щоб уникнути цієї божевільної торговки. Це подруга колишнього адвоката Бет, яка, покинута ним, божевільно ревнує до Бет.
Сьогодні ввечері мені дуже сумно!
Халкіонов у нас. Я розпинаюся, співаю, сміюся, але я дуже нещасна!
Удень я відволікаюся — кажу, чую, бачу й забуваю, але ввечері, коли заспокоююся, моє нещастя повертається з потрійною силою, бо замість того, щоб розподілитися на всі години, воно приберігається на дві години після обіду.
Все одно!.. Я кохаю герцога Гамільтона — це щира правда. Яке нещастя, що Бог не хоче мені його дати. Ми були б такі щасливі!
Тепер я кохаю¹ його ніжно, до самопожертви, якщо треба. Ні, в останньому я не дуже впевнена, та й не знаю навіть, що це таке. Мій біль уже не гострий, не наляканий і не несподіваний — він повільний, спокійний і розсудливий, але від цього не слабший. У мене більше немає тих палких і безумних вибухів, я все витратила, мені лишилося дно — найгіркіше.
¹ див. у трьох попередніх зошитах.

Примітки

В оригіналі англійською: «after my English lesson». ↩
В оригіналі англійською: «drive». ↩
В оригіналі англійською: «gloomy et dull». ↩