❦
Вівторок, 30 вересня 1873
Mardi 30 septembre 1873
Йду до мами й тихо кажу їй, що я відчувала вчора. Сцени не було, навпаки — визнали, що я маю рацію. Я тихо плакала, нахиливши голову вперед, так що підлога стала мокрою, і якби ми були в міфології, мало б утворитися джерело. Мама сказала, що ми не можемо багато виходити в товариство через моїх любих тіток і матінку Толсту. Що ми не повинні знатися з пані Скаріатіною, яка багато буває в Ніцці.
Je vais chez maman et lui dis ce que j’ai senti hier, doucement. Il n’y eut pas de scène, au contraire on m’a donné raison. J’ai pleuré doucement la tête penchée en avant de sorte que le plancher devint mouillé et si nous étions dans la mythologie une source devrait se former. Maman m’a dit que nous ne pouvons pas aller beaucoup dans le monde à cause de mes chères tantes et de la mère Tolstoy. Que nous ne devons pas connaître Mme Skariatine qui est beaucoup à Nice.
на полях
У нас нова покоївка. Палажка у Рентруа.
dans la marge Nous avons une nouvelle femme de chambre. Palajka est chez Rentrua.
Консул мав нас представити в префектурі, але вони в поганих стосунках. Мама недостатньо жвава й заповзятлива — вона дає говорити, обмовляють, а вона мовчить. До того ж ми мали нещастя бути надто добрими, приймати будь-кого. А коли є одна наволоч, з неї стає сто, і для порядних уже місця не лишається. Щоразу, коли я казала не приймати того чи іншого, мені відповідали: Чому, це чесна людина, або це добра жінка. Так, так, відповідала я, вони й гроша ламаного не варті. Наше нещастя в тому, що всі шукають сердець і якостей там, де треба шукати тільки становища й імені. Ось чому наша родина, шляхетна й стародавня, ніколи не гратиме такої ролі, як якийсь вискочень. Ми міркували в такому дусі, я плакала. Я в розпачі, я нещасна, я плачу, я помру. Мама мені подобалася, вона пропонує повернутися до батька. Дурниця!
Le consul devait nous présenter à la préfecture mais ils sont mal. Maman n’est pas assez vive et entreprenante, elle laisse parler, on calomnie, elle ne dit rien. Et puis nous avions le malheur d’être trop bons, de recevoir n’importe qui. Et lorsqu’il y a une canaille elle en fait cent et ne laisse plus de place aux bons. Toutes les fois que je disais de ne pas voir celui-là ou un autre, on me répondait: Pourquoi, c’est un honnête homme, ou c’est une bonne femme. Oui, oui, répondais-je à mon tour, ils ne valent pas poches. Notre malheur est que tous cherchent des cœurs et des qualités, où l’on ne doit chercher que position et nom. C’est pour cela que notre famille, qui est noble et ancienne, ne jouera jamais un rôle, comme un parvenu. Nous raisonnions sur ce ton, je pleurais. Je suis au désespoir, je suis malheureuse, je pleure, je mourrai. Maman me plaisait, elle me propose de retourner chez mon père. Bêtise !
У нас завжди поводитимуться по-дурному. Бо якась наволоч збрехала — треба вважати себе винними? Бо не треба знатися з пані Скаріатіною через її дружбу з тітками — то й ні з ким не треба?
On sera toujours bête chez nous. Parce qu’une canaille a dit quelques mensonges on doit se croire coupable ? Parce que l’on ne doit pas connaître Mme Skariatine à cause de son amitié avec mes tantes, on ne doit connaître personne ?
Тисяча громів! Ще побачимо! Я за це візьмуся.
Mille tonnerres ! On verra bien cela ! Je m’y mettrai.
Вранці я не була такою хороброю — навпаки, лежала, відкинувшись на канапі, і не зводила повних сліз очей з клаптів шпалер, що звисають зі стін, — їх подер Піту. Коли Валіцький входить і питає, що це значить, мама йому відповідає. Ну що ж, каже він, цієї зими я приведу Гамільтона. Мов промінь сонця, що після бурі являється усміхнений і лагідний і грає на ще тремтячому, вологому листі1. Так — його імʼя проникає в мою душу, зігріває її й повертає їй світло. Мої вуста, мить тому скривлені, перетворюються на усмішку, і очі мої, повні сліз і затуманені, оживають і сяють. І серце моє, яке, здавалося, спало, озивається подвоєним биттям. Його імʼя — як сонце, що оживляє й звеселяє самою своєю присутністю.
Je n’étais pas aussi courageuse ce matin, je me tenais au contraire renversée sur le canapé les yeux pleins de larmes fixés sur les lambeaux des papiers qui pendent des murs, déchirés par Pitou. Lorsque Walitsky entre et demande ce que ça veut dire, maman lui répond. Eh bien dit-il, cet hiver j’amènerai Hamilton. Quale una razza del sole che dopo una tempesta, si mostra ridente e amabile, e scherza sugli fogli amora tremanti e umidi. Tel, son nom pénètre dans mon âme, la réchauffe et lui rend la lumière. Ma bouche, il y a un instant grimaçante, se change en un sourire et mes yeux pleins de larmes et voilés s’animent et brillent. Et mon cœur qui semblait endormi s’annonce par des battements redoublés. Son nom est comme le soleil qui anime et égaie par sa seule présence.
Приходить учитель мат. [sic], я не могла йти, але треба було. Я попросила його не змушувати мене працювати головою, удаючи мігрень (у мене її ніколи не буває).
Le prof. de math. [sic] arrive, je ne pouvais pas aller mais il fallait. Je l’ai prié de ne pas me faire travailler de la tête feignant une migraine (je n’en souffre jamais).
На щастя, Брюне не приходить. Я вільна. Написала Вортові щодо сукні для мами. Виходжу (зелена сукня, погано). О четвертій — німецька. О пʼятій — знову на вулицю. Тітка з нами. Забираємо з собою пані Анічкову та Ольгу. Бет у Ґранд-Готелі — примірює сукні... Ми поговорили з паном Говардом. Він приніс мою вудку2. Я зупинила карету, щоб з ним поговорити.
Heureusement Brunet ne vient pas. Je suis libre. J’ai écrit à Worth pour une robe pour maman. Je sors (robe verte mal). A quatre heures l’allemand. A cinq heures encore sortir. Ma tante est avec nous. Nous prenons avec nous Mme Anitchkoff et Olga. Bête est au Grand Hôtel pour ses robes... Nous avons parlé à M. Howard. Il a apporté mon fishing-rod. J’ai arrêté la voiture pour lui parler.
Ми грали в королів із Полем, Діною і Бет. Мені не щастить у грі. Чи пощастить у коханні?
Nous avons joué aux rois avec Paul, Dina et Bête. Je suis malheureuse au jeu. Serai-je heureuse en amour ?
Примітки
В оригіналі італійською: «Quale una razza del sole che dopo una tempesta, si mostra ridente e amabile, e scherza sugli fogli amora tremanti e umidi» (так в оригіналі; мабуть, «ancora»). ↩
В оригіналі англійською: «fishing-rod». ↩