Субота, 13 вересня 1873

І сьогодні — гарна робота; приходив Маноте й забрав у мене годину. Від роботи трохи стомлююся, але... ба!
Домінік приїжджає зі своїм ландо — я дуже рада; ось уже два місяці ми перебиваємося в тих огидних каретах. Мама досі хвора.
Сьогодні ввечері відкриття Французького театру: «Зміна рук», «Блазні кохання». Ми йдемо (це субота); вдягаю сіру полотняну сукню — вона зім'ята, але саме її я люблю найбільше. Спускаюся — мама каже переодягнутися, що та не годиться. Дурна я! Переодягаюся в білу сукню. Цю вишиту сукню, яку я ненавиджу, яку не можу терпіти. Вона перекошена, спина горбата — жахлива, жахлива, жахлива! Вишивка гарна, але крій!!! Щоразу, коли маю нещастя її вдягнути, я нещасна. У театрі я нахилилася за крісло, зняла ліф, зробила складку на спині збоку — більше не могла витримати, відчувала щось скручене на спині. Театр повний ніццьких жителів. Дружина префекта — навпроти нас. У нас ложа пана Левіна, але праворуч.
«Зміна» — п'єса про імператрицю Єлизавету й герцога Курляндського. Герцог — в'язень, і Єлизавета приходить до нього в тюрму, щоб дізнатися його наміри. Замість герцога вона розмовляє з лейтенантом, який, не знаючи з ким, дав герцогу можливість утекти (її забезпечила дочка майора, охоронця фортеці, щоб його уникнути, бо вважала, що кохає його, маючи вийти заміж за кузена). Щоб не згубити майора, який відповідав за в'язня, лейтенант хоче його замінити, поки того знайдуть. Спочатку він не знав, що це Єлизавета приходила з ним розмовляти. Він залицяється до неї, і вона зачарована, наказує відвезти його до палацу, який слугуватиме йому в'язницею. Самого лейтенанта було ув'язнено у фортеці за те, що він залицявся до графині Шуваловой. Розлючений граф посадив його до тюрми.
У палаці несправжній герцог робить Єлизаветі визнання, навіть цілує їй плече, щоб його відіслали й повернули в початковий стан. Але, навпаки, Єлизавета зачарована й дає йому повну свободу — навіть думає за нього вийти заміж. Шувалов приносить їй рапорт. Перед тим вона просила герцога попросити в неї ласку, милість.
Той просить милості для лейтенанта Бумановського (тобто для себе) — і її надано. Сцена дуже гарна, коли граф, імператриця і лейтенант — утрьох. Єлизавета питає графа про історію цього лейтенанта; по обличчю вгадує, що той і є чоловік, і змушує його все розповісти. Герцог розповідає всю пригоду — адже це був він. Єлизавета дуже розважена. Але граф зачитує рапорт, де сказано, що герцог із змовниками. Вона питає: хто ж тоді цей інший!
В цей момент дочка майора приходить із листом, який хоче передати справжньому герцогу, щоб той врятував її батька, який за нього відповідав. У Єлизавети підозри; вона бере, читає листа, викриває обман. Але вона прощає лейтенантові й бере його за чоловіка лівою рукою замість правої. «Це лише зміна рук» — так закінчується п'єса.
Друга п'єса — дуже кумедна комедія, але досить вульгарна; після другої дії я пішла. Справді казали надто... дурниці, одне слово! Але це гарно; сцена в утриманки, яка дурить свого коханця, — чудова. Це дуже кумедна мішанина, дуже вдало побудована й розставлена. Я б із задоволенням залишилася, але!
Навпроти — Анна, Жорж і Лефевр. Цей товстий гіпопотам смів прийти до нас з іншої ложі — я обурена. Бідна Діна — бачити весь вечір перед собою коханку свого батька. Вона шаленіла. Їду з Анічковими; Зібін пропонував безліч букетів. Поль і Халкіонов прийшли в ложу. Я хотіла залишитися, але це справді непристойно. З поваги до себе я мусила піти. Північ — а вистава не закінчилася.

Примітки

В оригіналі англійською: very much amused.