Неділя, 14 вересня 1873

Мама будить мене об одинадцятій. Оґюст приїжджає зі своїм ландо — і починаються дебати. Один за Оґюста, інший — за Домініка. Викладають хиби одного й іншого, їхні чесноти, їхні ландо, коней. Бідний Домінік — мені буде прикро, якщо його прогонять. Ландо й коні Оґюста значно кращі, але бідний Домінік! Пропонують шістсот франків за зимові місяці й п'ятсот за вересень і жовтень. Оґюст їде й не погоджується. Але за кілька хвилин повертається і погоджується. Ми не можемо не взяти його. Тато був так оброблений Тріфоном, що Оґюст підкупив по кав'ярнях, що він за Оґюста. Я не сказала ні так, ні ні — не могла образити Домініка й не могла розчарувати Оґюста, який так давно кається. Через місяць після того, як у нас з'явився Домінік, він усіма способами намагався повернутися. Ходив до Лефевра, до панни Колокольцової і ще не знаю куди — просити заступництва. У мене було стиснуте серце через Домініка, але не думаймо більше. Буде стільки великих нагод, що стиснуть серце, — треба відкидати маленькі. Людина була б надто нещасна, якби все брала близько до серця. Я не хочу нічого брати близько до серця, не хочу нічого жаліти, хочу бути жорсткою — а тим часом беру все, жалію все і не можу бути байдужою, хоча кажу, що треба і що я така.
Справа закінчена; у нас знову Оґюст. Його ландо дуже гарне для найманого — дуже гарне; коні теж. Маленький чорношкірий хлопчик сидітиме на козлах; завтра спробую знайти годину, щоб замовити лівре́ю й капелюх.
Дощ і вітер. Мама й тітка — в Анічкових; я їду туди (дощовик, непогано), відвожу їх на вокзал і повертаюся забрати княгиню — їдемо пити шоколад до «Лондон Хаусу».
Сьогодні вранці я заявила, що хочу сказати панові Лефевру, наскільки непристойною була його поведінка в театрі. Я обурювалася з усієї сили легенів. Якщо ви не вмієте чи не хочете поставити на місце — я зумію, і я захищуся сама; так я завершила свою промову.
Тут же знайшлися захисники; мені наводили приклади: що Левін ходив до Джої, потім до пані Проджерс, що, зрештою, Гамільтон часто з Джоєю на людях.
Що мені до всіх цих людей — Левін, до біса, Гамільтон, до сатани — хай ідуть куди хочуть, що мені до того!! Я захищаю себе, а решта хай робить що хоче!!
Валіцький набрид мені з Гамільтоном; каже свинства, каже, що я червонію — але я не червонію, хіба що трішки.
Я щаслива, що стримую ці жарти спокійно, не збиваюся й можу говорити про нього, як про будь-кого. Але коли я вимовляю його ім'я, мабуть, у мене сяє обличчя; почуття блаженства охоплює мене, я тремчу від насолоди зсередини. Ах! На жаль, я не можу описати, що відчуваю; знаю лише, що я щаслива.
— Чому ви набридаєте мені цим Гамільтоном? Ви доведете до того, що побачивши його, я почервонію, як дурна, — і задарма!
— Мені казали, дорога моя, що ви червоніли й раніше, — каже Звіра, — і що (комічно) Джоя хотіла вас убити.
— Ах, Боже! Якби вона хотіла мене вбити — як би я була щаслива!
Цей герцог Гамільтон стає, на жаль, занадто відомим. Але я так люблю говорити про нього, говорю з екзальтацією й намагаюся виглядати спокійно. Я вважаю Джою ніким. Я й вона — дві різні речі.
Відправила листи до Кентербері, і ми обідаємо. Їдемо до театру — я теж, але тільки щоб увійти й вийти; залишаюся в дощовику — ніццькі здивовані, але я дивлюся на них як на собак. О дев'ятій їду; щойно почалася «Батьківщина», яку я бачила минулого року.
Кладу Надю спати в жовтому салоні з Біжу. Халкіонов — у ложі. Поль і він проводили мене до карети. Халкіонов знаходить мій плащ дуже шикарним. Я звертаю на нього стільки ж уваги, скільки на першого-ліпшого перехожого на вулиці.

Примітки

В оригіналі англійською: bribed.
В оригіналі англійською: over.
В оригіналі англійською: speech.
В оригіналі англійською: waterproof.