Вівторок, 9 вересня 1873

Перший урок німецької; я не любила цю мову, тільки останнім часом вона стала для мене привабливою, і я її люблю, вчу з запалом.
Після обіду їду з княгинею в двомісній кареті (сіра сукня, дуже гарна) по різних справах. Серед іншого, відправила листа Мантелю. Дай Боже, щоб цього разу мені пощастило біля тютюнової крамниці на площі Массена. Піту вистрибує з карети, і ніццькі собаки його оточують. Я швидко запригую назад — і так спритно й граціозно, що сама здивована. Звідти — на прогулянку, ще світло. Я сказала — не пам'ятаю з якого приводу — я обожнюю, тоді Звіра каже, що я обожнюю все. Не все, а багато чого, відповіла я; наприклад, я обожнюю, обожнюю — шукала що.
— Герцога, — каже Звіра.
Я знову посміхнулася, бо саме це й думала. Насправді я кохаю монсеньйора; скільки б не думала, не порівнювала — зрештою не можу знайти нічого іншого, окрім того, що я його кохаю. Якщо з ним справа провалиться, вийду за якогось багатого дурня, який багато не питатиме, і буду мінлива як вітер.
Я сказала, що хотіла б поїхати до Полтави на два тижні — пустити пил в очі. Але яку ж персону хоче зачарувати Гриця. Яка нісенітниця! Та це й не було моєю думкою — хіба б я поїхала заради такого свинства? Е! Моя дорога, це чудова партія, такий багатий.
— А мені що до того, він потворний.
— А скільки йому?
— Вісімнадцять, він занадто молодий — бігати за ним, як ви за вашим Льовушкою! Дякую; і потім — він ще не накоїв дурниць (щоразу, коли мушу сказати щось трохи... я вживаю «дурниця», це просто й усе висловлює; я ж не могла сказати, що він ще не жив; я сказала — наробив дурниць, і мене зрозуміли), а якщо він накоїть їх після весілля — дякую. Краще взяти тридцятирічного, який уже наробив дурниць, а не якогось жовтодзьобика.
Коли мені двадцять п'ять — йому має бути сорок, і так далі; треба зберігати рівновагу.
І справді — якийсь російський хлопчик на кшталт цього Мілорадовича, розпещене дитя, яке ще не накоїло дурниць, не зможе зробити мене щасливою.
Він не зрозуміє, що можна бути коханцем власної дружини. Сім років по шлюбі він піде розважатися з акторками й француженками. А я, покинута — і ким? Якимось російським малюком! Ні, це занадто принизливо; я кажу неймовірні речі. Але з таким малим нічого простішого, ніж тримати його на повідку. Хіба я нещасна наївна, яку можна покинути за бажанням? Я справді себе надто принижую. Ніби в мене нема засобів його втримати — і кого ще, двадцятирічного хлопця! Га! Га! Побачимо. Мені буде тридцять, а йому тридцять чотири — найнебезпечніший вік, коли людина робить свій остаточний вибір. Що ж, коли в цю пору я зумію його втримати — він застрахований на все життя, як у «Патернель».
Але я відхилилася. У «Вікторії» їмо морозиво. Піту на початку сидів на козлах із Пратером — кумедне видовище. Джоя має двох мавп, а її син — третю; він не може бути від Гамільтона, це маленький єврей. А хто знає? Хто б сказав, що Карло — брат герцога?..
Удома Халкіонов дав Макарову прочитати донос, зіграв комедію — і бідолаха прибіг сьогодні вранці до тата просити поради, що робити. Він увесь наляканий, а особливо тому, що там сказано, ніби Макаров належить до мормонської сім'ї, бо Діна ходить без чобіт у брудних панчохах.
Чарівно, який він дурний.
Халкіонов надто на мене дивиться; гадаю, він невдоволений. Я ніколи не подаю йому руки — така моя позиція: подати руку означає дружбу або симпатію. Для нього — ні першого, ні другого.
Усіх розсмішила, сама сміялася, з'їла цілу диню й лягаю задоволена.

Примітки

В оригіналі англійською: blown up.