Понеділок, 8 вересня 1873

Приходив учитель арифметики та космографії. Поки ми з ним розмовляли, Поль приносить капелюх із Парижа; мама, не бажаючи платити, не побачивши, спускається вниз — і, відкриваючи коробку, забуваємо про професора. О дев'ятій вечора отримуємо від нього листа, де він пише, що його погано прийняли тощо — і це чиста правда. Мені справді дуже прикро. Я не виходила, написала Мантелю — замовляю свій ідеальний капелюх.
О Боже, Богородице, зробіть так, щоб цього разу я отримала те, чого так прагну і вже так давно! Валіцький склав жахливі вірші й хоче надіслати їх братові Макарова, який живе в Ніцці. Хочуть його звідти вижити, давши йому нібито випадково прочитати донос до таємної поліції від Халкіонова — бо той є її членом. Цей донос зроблений у карикатурному вигляді, з тисячею дурниць, Валіцьким.
Кажуть, що Зібін закоханий у мене. Це смішно — в чотирнадцятирічну дівчинку. Але він переконаний, що мені сімнадцять, старий щур. Я читала своє «Дербі» й сказала мамі, що два дні перегонів у Бадені минули. В Ніцці теж будуть, і Гамільтон виставить коней, каже вона. Дурна княгиня називає мене герцогинею — не можу стриматися від усмішки. Я писала, а вона називала мене то генеральшею, то (З.) Гриця, то герцогинею — я весь час була серйозна, але на «герцогиню» посміхнулася. Ах! Коли подумаю, що він приїде, — мені перехоплює подих! Він виставляє коней у Відні. Він був би щасливий зі мною: я люблю те, що він любить, не зробила б із нього одруженого чоловіка, він жив би як хоче, їздив куди хоче. Я просила б лише одного — щоб він мене кохав. Він жив би як тепер, шлюб нічого б не змінив, бо я люблю такий спосіб життя. Ми б також бували в товаристві. Ах! Мріймо ж ці мрії про щастя! Боже мій, якби це було можливо!!!!!!!

Примітки

В оригіналі англійською: I am fond of that mode of living.