П'ятниця, 5 вересня 1873

Прокидаюся сама — так прохолодно, що мушу одягнути зимовий дощовик, поки одягаюся. О десятій виходжу з мамою; ідемо до пані Анічкової та на віллу Сперанца. Там чарівні маленькі картини; з однієї я запозичую фасон для мого рожевого ліфа. Завтра викличу Гарач, і вона зшиє мені цей ліф. Я можу одягатися або в першокласній крамниці, або ж у такої Гарач, яка точно виконує те, чого хочеш.
О дев'ятій виходжу, кажу Гарач прийти завтра. Повертаюся — застаю в нас Халкіонова. Мама й тітка — в Монако. Халкіонов обідає з нами. Після обіду піднімаємося в ательє; Діна оголила свої товсті темні руки й шию. Бідолашна, вона вважає себе такою ставною! Вся натхненна, очі блищать, уявляє себе красунею, має тріумфальний вигляд... Чим же тріумфувати?.. Поль пускав феєрверки. Антоніо співав — другий Ніколор. Які гримаси! Вчора багато сміялися. Давно так не сміялися.
Місячне сяйво дуже гарне. Останні кілька днів не можу писати. Боюся сказати якусь дурницю і веду щоденник, як пишуть нотатки.

Примітки

В оригіналі англійською: waterproof.