Вівторок, 26 серпня 1873

Пакуємо валізи з наміром виїхати об одинадцятій, але ні капелюхи, ні сукня не готові. Лишаємося до сьомої вечора. Лафер'єр надсилає мою сукню -- ліф пасує ще гірше, відсилаю назад.
Виходимо; у Феррі тітка купує черевички, мені теж -- пару на ремінцях. У мене найменша нога в крамниці. Я витратила понад тисячу франків, без сумніву. Знову проходжу повз Кляйна, зупиняюся подивитися на Джою. Але вона не може бути такою красивою насправді, я її пам'ятаю. По-перше, вона дуже фарбується, і потім -- вона не граціозна, хода в неї бридка. Правда, це не стосується рис обличчя й бюсту. Кажу Діні: яка вона красива, але фотограф її дуже прикрасив, хочу запитати його адресу. Заходжу, питаю. Це чудовий фотограф, кажуть мені. Валері, вулиця де Лондр, 9.
Я негайно хочу зробити свій портрет. Кажу це всім.
І матиму успіх -- я жвава, очі відкриті, а це зі мною трапляється не щодня вже місяць.
По дорозі тітка купує одежину. Беремо фіакр і ми -- у Валері, фотографа.
|
|
Піднімаюся на другий поверх. У маленькому сусідньому салоні -- Джоя в різних позах.
Я щохвилини зникала, щоб на неї подивитися, поки мене питали, яку картку я хочу. На одній з її фотографій вона дуже відкрита. Я дивуюся, як це, при такому глибокому декольте, нічого не видно. Було б занадто, якщо в її віці вона складена, як я. Хоча мама старша, здається, а все ще як шістнадцятирічна в грудях. Джоя в тисячу разів краща за мене. Але через десять років вона буде старою, через десять років я буду дорослою. Я була б красивою, якби була вищою. Складена, як я складена, і до того ж високий зріст -- було б чудово. Обличчя завжди прийнятне, моє -- не бридке. Я добре зачесалася й піднімаюся. Він дає мені гарні пози, але занадто недбалі.
Я позувала вісім разів, тричі -- в досить гарній позі, яка не могла вдатися, фотограф наполягає. Четвертого разу я позувала, кажучи собі: ну, якщо цього разу вийде, він... я сама себе розумію. Виходжу, не побачивши результату.
Подивимося, що з мене зроблять. Поль, який позує після мене, каже, що добре! Йду до набридливої Лафер'єр. Примірюю, вона поправляє, і я вірю, що цього разу все буде гаразд. У неї стиль, який мені до вподоби. У Мантель капелюхи -- в роботі.
Повертаємось, валізи складені, сукня приходить -- вона жахлива, не знаю, що робити, плачу, завжди так.
Нарешті відмовляюсь від неї, в мене тільки одна сукня -- від Ворта. Мені потрібно ще, яка історія!! Капелюхи приходять -- вони чарівні.
Від'їжджаємо завтра об одинадцятій. Їдемо обідати до російського ресторану. Не знаю, яка в мене буде сукня. Поки не могла мати чорну -- хотіла, а тепер, коли можу, -- не знаю.
Після обіду ввечері гуляємо бульварами: чоловіки, останні покидьки й іноземки. Жодної великої кокотки.
Купила сережки й медальйон (дорожня сукня) -- мак, ромашку; медальйон -- один мак.