Субота, 5 липня 1873

Об одинадцятій прийшла молода англійка з матір'ю — для мене. Вона досить мила, але в'яла. Вона не тисне руку, а лише подає — це не свідчить про відкритий характер. Вона приходитиме давати мені три уроки по дві години на тиждень — шість годин на тиждень.
Сьогодні день народження Наталі Паттон, і о п'ятій ми поїхали до них (сіра сукня), але вони вийшли. Після обіду — невелика прогулянка в кареті й до Румпельмаєра. Мама та інші — на вокзал, а ми ще кілька разів об'їхали.
Я сказала, що ми влаштовуємо бал у день мого народження, 12 січня — мені виповниться п'ятнадцять. Ми перебивали один одного. Всі хотіли говорити водночас, кожен хотів викласти свій план. Удома ми обійшли всі кімнати — все вже розподілено, розставлено, вирішено нами. Він буде чудовий, цей бал.
За сніданком, вже не пам'ятаю з якого приводу, — зі стрільби, здається, — говорили про те, як називають людей. Тоді тітка каже:
— А чому ж кажуть «His Grace the Duke of Hamilton»? Не кажуть же «Ферейр граф», бо він ним не є, тоді як великі [sic] титули називають за їхнім титулом.
Почувши його ім'я, я не почервоніла, але мені перехопило подих, я хотіла налити води — й руки тремтіли. Краще так, ніж червоніти! Вона двічі повторила це фатальне ім'я. Вона любить Гамільтона, увесь дім його любить. Мама його дуже любить. А тітка про нього охоче говорить.

Примітки

«Його Світлість герцог Гамільтон» (англ.) — офіційне звертання.