Субота, 14 червня 1873

О сьомій ранку приходить Саккі й благає купити його маєток до другої години, бо інакше буде пізно.
Мама хоче бути обачною і йде порадитися до Малоссена. Він сказав, що купити можна, але акт треба скласти обачно, інакше з нас можуть узяти вдвічі більше. Розповідати все було б надто довго.
Річ у тім, що віллу так і не куплено. Нескінченні за і проти.
Ми от-от переїжджаємо й вагаємося: чи перебратися до вілли Бакіс, чи купити віллу Саккі й негайно туди переїхати. Оренда в Аква-Віві закінчується завтра; гадаю, візьмемо Бакіс, а та інша справа така заплутана, що я нічого в ній не тямлю. Правду кажучи, жити там для мене — величезна мука. Для міщан це годиться, але для нас... Я аристократка.
Примітка упорядників
[Чотири рядки закреслено]
Мені миліший зубожілий шляхтич, ніж багатий міщанин. Я бачу більше чару в старому атласі й позолоті, почорнілій від часу, у поламаних колонах і оздобах, ніж у багатому, лакованому убранстві, позбавленому смаку, простацькому, що аж бʼє в очі. Справжній шляхтич не ставитиме собі за честь мати блискучі, старанно начищені чоботи, туго завʼязану краватку й обтислі рукавички. Не те щоб його вбрання мало бути неохайним, ні, але між шляхетною недбалістю і недбалістю бідняка така велика різниця.
на поляхécriture de sa mère
на полях Це правда. [Почерк її матері]
О другій ми бачили, як проїжджали всі діти Говардів у своєму ландо — вони їхали назустріч панові, пані та Елен.
За годину їхній слуга приніс нам осетрову спинку. Яка увага!
Удень я не виходила, але о сьомій, провівши маму й решту на вокзал, ми з Діною пішли навідати «Swiss Times». Пробули там пів години. Говорили англійською. Вона була в захваті, що мене бачить.

Примітки

В оригіналі англійською: «slovenly». ↩