Понеділок, 21 квітня 1873

Хмарно і прохолодно, нестерпно. Увесь Страсний тиждень я не лягала й не вставала вчасно; сьогодні перший день.
Я скупалася в морі, поїхала з мамою (небілена туніка, новий капелюшок, гарно). Коли я надягла цей капелюшок, мама сказала:
— Ах! Герцогиня Вестмінстерська!
Казали, що цей капелюшок чарівний, і я сама так вважаю — у ньому маєш такий благородний, граціозний, елегантний вигляд.
Хоч що кажи, вбрання важить надзвичайно багато: я з двома тоненькими кісками, ніццьким капелюшком, сукнею з дешевої сірої вовни — і я з піднятим волоссям, гарно зачесана, у паризькій сукні й цьому капелюшку — це дві різні речі.
на полях
Наш день прийомів. Прийшло безліч людей, навіть мадам Паттон, словом — усі росіяни, яких ми знаємо, й іноземці.
Я така надзвичайно сумна! На прогулянці (блакитно-сіра сукня, гарно) майже нікого. Не відсутність людей мене засмучує — я не знаю, що це таке, але не можу знайти собі місця, я геть нещасна; і без причини. Чи це передчуття? О! Боже мій, врятуй мене! Позбав мене нещасть! Відведи від мене нещастя! Поверни мені веселість — я така нещасна.
Мадам Проджерс поїхала.
Я більше не хочу залишатися в Ніцці. Це місце для гравців і поганих жінок. Не годиться мені виходити тут у світ. Хоч до цього мені ще далеко, але час летить так швидко! Не встигнеш і озирнутися, як я вже буду дорослою панною. Неаполь — от де я хотіла б жити. Це велике місто біля моря, чудові краєвиди, прогулянки. Іноземців там сила-силенна. Він часто туди приїжджає. Товариство пристойне, я могла б бувати в ньому без жодної шкоди, знайти добру партію, щоб вийти заміж... а він? Але якщо він мене не захоче, доведеться! Та навіть з огляду на нього краще Неаполь: він там без неї. Ніцца, Баден і таке інше — це місця, де мені не личить жити.
Що таке тутешні панни? Вони проводять тут кілька сезонів, заводять історійки з молодими людьми і їдуть звідси постарілими й зівʼялими. Не заперечую, такі місця гарні для заміжніх жінок. Ось я, наприклад, якби була заміжня, приїхала б до Ніцци, але для молодих дівчат — ні.
О! Але чому мені так сумно? Боже мій, підтримай мене! Допоможи мені! Якби я могла побачити його хоч на хвилинку, здалеку!