Четвер, 10 квітня 1873

Дощ.
О другій я й панна Коліньйон — до Говардів, де ми залишилися на все після обіду до п'ятої. Вони дуже люб'язні, обожнюють мене, як я казала; дивуються, скільки я вчуся, як граю тощо. Коли я сказала, що збираюся змінити стиль вбрання на простоту, — здивувалися, не хотіли вірити.
Трохи понтувалася. Загалом провела час добре.
Я більше люблю Елен, ніж Ліз — вона менш дитяча, менш захоплива, менш обіймальна!
Потім удома (жакет із вікуньї) пані Маркевич зачесала [sic] мене дуже гарно в стилі Гальве; я наділа сірий капелюх тітки, який теж у тому самому стилі, й побачила з приємністю, що можу легко бути як вони — і навіть краще, — й що це їхні зачіски та вбрання їх створюють, а не вони створюють вбрання.
Додому близько п'ятої. Я ні на мить не перестаю думати про нього — немає хвилини, коли б я про нього не думала. Безглуздо повторювати тридцять шість разів, що кохаю його — я це знаю, і Бог знає насамперед.
Мій щоденник зводиться до опису моїх почуттів, моїх вражень.
Якби я описала те, що відбувається навколо мене? Це було б надто довго; та й усі дні однакові: часто їздимо до Монако, до театру; за обідом дідусь шукає сварки, я, на жаль, не маю терпіння мовчати — починаються грубі слова. Розходимося надувшись. Але ввечері я кажу йому «на добраніч» — і все забуте.
Бідний, він старий! Хоча й каже мені неприємні речі — особливо коли нападає на мою сім'ю, моє ім'я; це нестерпно.
З мамою й тіткою іноді говоримо про Проджерсів, Суворових та інше. Але своїх таємниць я не довіряю нікому. І слава Богу — потім не шкодуєш. Отже, з усіма своїми рішеннями, з усіма планами на майбутнє я замкнена в собі. Панна Коліньйон зла, примхлива, нудна — що ще сказати?.. Що більшість сварок між мною й мамою виникає через те, що вона, замість дослухати, що я кажу, випереджає всі мої слова, кажучи: «Не кричи, не сварись, не кажи грубощів» — коли я не лише не збираюся цього робити, а якраз іду її обійняти; тоді я дійсно зупиняюся й кажу їй неприємні речі. Це її вина.
Ось що навколо мене. Ах, ще Діна, але та — спить, і нічого більше; не можу уявити, які в неї думки. Не можу її розгадати — апатична до всього. Вона мусить мати якийсь секрет.