Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Субота, 5 квітня 1873

# Samedi 5 avril 1873

Гарна погода. До сьомої на терасі з книжкою. Море, небо, повітря — чудово! Не можна заперечити Бога!

Beau temps. Avant sept heures à la terrasse en lisant. La mer, le ciel, l'air magnifique ! On ne peut nier Dieu !

Я хотіла їхати до Монако — сьогодні стрільба — і не знаю, як сталося, що то я запізнилася, то це зробили навмисне. Я в жахливому гуморі — так само, як у той день, коли не поїхала на стрільбу в лютому. Я плакала; мама запропонувала поїхати о третій — я погодилася, але коли настала третя, відмовилася; під час диктанту, зі стиснутим серцем, плакала. Я така засмучена. Я обривала пелюстки маргаритки — вона сказала, що він був сьогодні в Монако; інша сказала, що ні, але що я побачу його на останній стрільбі й навіть познайомлюся. О, якщо він там був сьогодні — я ніколи не перестану докоряти собі, що не виявила достатньо завзяття, щоб поїхати; це моя вина — я все пустила.

Je voulais aller à Monaco, c'est le Tir aujourd'hui, et je ne sais comment cela s'est fait que ou j'ai tardé, ou on l'a fait exprès. Je suis d'une humeur affreuse, la même chose que le jour où je ne suis pas allée au Tir du mois de février. J'ai pleuré, maman m'a offert d'aller à trois heures, j'ai consenti mais trois heures venant j'ai refusé là, dans le cœur à la dictée j'ai pleuré. Je suis tellement chagrinée. J'ai effeuillé une marguerite et elle m'a dit qu'il était à Monaco aujourd'hui, l'autre m'a dit que non mais que je le verrais au dernier Tir et même ferais sa connaissance. Oh ! mais s'il était là aujourd'hui, je ne cesserais jamais de me reprocher de n'avoir pas mis assez d'ardeur pour aller, c'est ma faute, j'ai laissé aller.

О, але в понеділок поїду! Молю Бога, щоб дозволив мені туди поїхати; маргаритка сказала, що побачу його — це від Бога!

Oh ! mais lundi j'irai, je prie Dieu de me permettre d'y aller, la marguerite me dit que je le verrai, cela vient de Dieu !

На прогулянку (чорна оксамитово-кашемірова сукня, капелюх «бандит»); ходили скрізь шукати капелюх, і на вулиці Джоффредо знайшла; його прикрасять до понеділка. Хотіла б із сірого фетру, як той.

A la promenade (robe velours et cachemire noir, chapeau bandit) nous allâmes chercher partout un chapeau et, à la rue Gioffredo, j'ai trouvé; on le garnira pour lundi. Je voudrais un en feutre gris comme l'autre.

Увечері в опері — «Лукреція Борджа»; актори добре співали; prima donna Скараті перевершила себе — вона співала так погано й неприємно, а сьогодні навпаки — дуже гарно. Театр повний, кілька осіб доволі добре вбраних (рожева сукня, підібране волосся — гарно). Ось мої оцінки: погано, непогано, гарно і дуже гарно. Яка шкода, що не було нікого, хто б на мене дивився. Я ніколи не кажу про своє бажання, щоб він мене побачив, бо таке щастя здається мені надприродним і надто великим. Я дивлюся на нього не так, як на інших — він як недосяжне божество. Мені здається, що не наважилася б із ним говорити; я уявляю собі мить, коли він заговорив би зі мною!!! О ні — я б мала мужність, аби тільки він заговорив. Бачити його — таке велике щастя, що решту я навіть не можу уявити.

Le soir à l'opéra 'Lucrezia Borgia", les acteurs ont bien chanté, la prima donna Scarati s'est surpassée, elle chantait si mal et désagréablement, aujourd'hui c'est le contraire; elle a très bien chanté. Le théâtre plein, quelques personnes assez bien (robe rose, cheveux retroussés: bien). Voilà mes termes: mal, assez bien, bien et très bien. C'est dommage qu'il n'y avait personne pour me regarder. Je ne dis jamais mon désir qu'il me voie parce qu'un tel bonheur me semble surnaturel et trop grand. Je ne le regarde pas comme les autres, il est comme une divinité insaisissable. Il me semble que je n'oserais lui parler, je m'imagine le moment où il me parlerait !!! Oh ! non, j'aurais eu du courage pourvu qu'il me parle. C'est un si grand bonheur de le voir que je ne puis même m'imaginer le reste.