Неділя, 9 березня 1873

У церкві (блакитна сукня) — мама причастилася (фіолетова оксамитова сукня, білий крепдешиновий одяг). Потім несподівано пані Анічкова запропонувала нам піти фотографуватися до Шіра — і ми з мамою сфотографувалися.
Потім додому о пів на другу. О пів на третю ми поїхали — я, Діна й мадемуазель Коліньйон — до пані Говард, яка запросила нас учора провести неділю з її дітьми.
У них ми погуляли в саду, потім у домі — діти такі милі й чемні, що справді приємно до них ходити. Ми збиралися піти близько п'ятої, коли повернулася пані Говард і сказала, що була в мами й попросила дозволу затримати нас до вечора; ми залишилися. (Паттон був там.) Після обіду ми пішли у великий салон, де було темно, і дівчатка так мене благали заспівати — стали навколішки, усі діти теж; ми дуже сміялися. Я заспівала «Санта Лючію», «Сонце зійшло», «Я лише пастушка» й кілька рулад. Вони всі були в такому захваті, що кинулися мене цілувати — жахливо, так, саме це слово. Я співала непогано. Дорослі були в сусідній кімнаті й слухали — спершу я цього не знала, потім дізналася, але продовжила.
Діти дивилися на мене й говорили зі мною з хвилюванням, повним здивування та поваги до мого голосу; вони пророкували мені славне майбутнє, вони так захоплювалися, що Ліз поцілувала мене в плече, а потім навіть у руку. Я не можу описати пристрасність, яку зчинила серед них; хлопчики їх наслідували.
Якби я могла справити такий самий ефект на публіку — я б вийшла на сцену сьогодні ж. Яке велике хвилювання — бути обожнюваною за щось більше, ніж убрання. Справді, від цих захоплених дитячих слів я вся в захваті — а що ж було б, якби мною захоплювалися інші!
Я справді не сподівалася їм так сподобатися. Ліз ревнувала Елен. Обидві хотіли мати мене тільки для себе.
Я надзвичайно розважилася — і саме тому, що мною захоплювалися. Що значить мати якийсь талант: тобою захоплюються, тебе люблять, поважають, шанують — на тебе навіть дивляться з якимось забобонним благоговінням.
О! Як мені це подобається. Я отримала незліченні поцілунки. Вони мене обожнюють.
Справді, я можу лише повторити, як ці дівчатка мене люблять! Вони цілували мене без упину. Вони дивувалися, як я можу так добре співати, не вчившись. Елен, Ліз і Жан грали на фортепіано дуже добре.
Я створена для тріумфів і хвилювань — отже, найкраще, що я можу зробити, — стати співачкою. Якщо добрий Бог схоче зберегти, зміцнити й розвинути мій голос — тоді я зможу мати тріумф, якого спрагла. Тоді я зможу отримати задоволення бути знаменитою, відомою, обожнюваною — і саме так я зможу здобути того, кого кохаю. Залишаючись як є — я маю мало надії, що він мене покохає. Він не знає про моє існування. О! Ні, він мене знає — але це не те, чого я шукаю.
Коли він побачить мене в ореолі слави й тріумфу! Чоловіки честолюбні! Він покине Джою заради мене, я в цьому впевнена... Якщо Бог забажає.
І мене можуть прийняти в товаристві, бо я не буду знаменитістю з тютюнової крамниці чи брудної вулиці. Я шляхетна. Мені не потрібно працювати — мої статки дозволяють; отже, я матиму ще більше слави і більше можливостей піднятися.
Таким чином моє життя буде досконалим — я мрію про славу, знаменитість, бути відомою скрізь.
Виходячи на сцену — бачити ці тисячі людей, що чекають із завмиранням серця миті, коли ви заспіваєте; знати, дивлячись на них, що одна нота вашого голосу кладе їх усіх до ваших ніг. Дивитися на них гордим поглядом: «Я можу все!»
Це правда, це справедливо.
Ось моя мрія, ось моє життя, ось моє щастя, ось моє бажання. І тоді, в оточенні всього цього, пан герцог Гамільтон прийде, як і інші, схилитися до моїх ніг — але його прийом буде іншим. Милий, милий, я так тебе кохаю. Ти будеш засліплений моїм блиском — і ти мене покохаєш! Ти побачиш тріумф, яким я буду оточена! І справді — ти гідний лише такої жінки, якою я сподіваюся стати. Я не потворна, навіть гарна — о! так, скоріше гарна; мене... знаходять дуже гарною, і я подобаюся.
— Я надзвичайно гарно складена, як статуя.
— У мене досить гарне волосся.
— Я маю дуже вдалу манеру кокетства.
— Я вмію поводитися з чоловіками.
— Я вмію чудово позувати — зараз не можу це застосувати, але пізніше.
— І нарешті — стати знаменитістю світу!
Усе це має покласти його до моїх ніг. Він не повинен одружуватися з іншою — ця жінка буде гідна його, його становища, його багатства і його самого.
Він не звертає уваги на Патті, бо вони належать усім і бо їх вважають за государинь.
Але я не така: я доброчесна, я не дам навіть поцілунку іншому чоловікові, крім свого чоловіка, і я можу похвалитися тим, чим не можуть усі чотирнадцятирічні дівчата, — що мене ніколи не цілували й я нікого не цілувала. Цим я зможу похвалитися своєму чоловікові — і це буде правда.
Отже, молода дівчина, яку він побачить на найвищій вершині слави, доступній жінці, яка кохає його міцним коханням від [Закреслено: майже] дитинства, доброчесна й чиста [Закреслено: й невинна] — це його здивує. Він захоче мене здобути за будь-яку ціну й одружиться з гордості. Але що я кажу — чому я ставлю себе так низько як жінку, чому не можу допустити, що він може мене покохати? Хіба я нікчема, яку не можна покохати? Я буду кращою за Джою! Так! З Божою допомогою! Бог дав мені знайти засоби, якими я можу здобути того, кого кохаю! Дякую! О Боже! Дякую!!! Яке щастя може бути більшим на землі? Тепер, якби він звернув на мене увагу — думав би, що робить мені честь; але тоді я покажу йому, що це я роблю йому честь, виходячи за нього, бо віддаю заради нього всю свою славу.
Але яке щастя може бути більшим! Передусім — бути дівчинкою, обожнюваною батьками, доглянутою, мати все, що може мати дитина! Потім — бути відомою, обожнюваною, затребуваною й шанованою цілим світом і мати славу й тріумф щоразу, коли співаєш! І нарешті — стати герцогинею Гамільтон і мати герцога, якого кохаю вже так давно. Бути прийнятою, шанованою, обожнюваною всіма; бути багатою сама по собі й завдяки чоловікові; мати змогу сказати, що я не міщанка за народженням, як усі знаменитості.
Мати все, що хочу, і потім — і потім головне — мати чоловіка, якого кохаю, що кохає й обожнює мене. О! Боже! Ось моє життя, ось щастя, якого бажаю! Якщо я зможу стати його дружиною без того, щоб бути співачкою, — я буду так само задоволена, але думаю, що привернути його до себе зможу лише так.
О! Якби це щастя було можливим! Боже, Ти дав мені знайти, чим я можу здобути те, чого прошу! О! Господи, допоможи! Я кладу всю надію на Тебе. Лише Ти можеш мене ощасливити! Боже, благаю Тебе — заради милості — зроби мене щасливою! Ти дав мені зрозуміти, що саме голосом я можу здобути те, чого прошу. Отже, на голос мушу спрямувати всі свої думки — його я мушу берегти, щадити й зберігати. Присягаю Тобі, Господи, більше не співати, а точніше — не кричати, як раніше.
Виходячи від пані Говард, на мене накинули горностаєвий плащ. Я знайшла, що мені досить добре. Якби я стала герцогинею Гамільтон — такий плащ був би мені до лиця. [Закреслено: Все пророкує мені, що буду герцогинею.] Я надто зарозуміла — тому що надягла горностаєвий плащ. Я уявляю себе королевою.
Дякую, Боже! За те, що показав мені, чим я можу здобути того, кого кохаю.