Неділя, 2 березня 1873

Дощ часами, решту часу — сіро. У церкві (чорна сукня, сіра жакетка) — небагато народу. Потім на концерт — я, Діна й Еміль, решта — в Монако (чорна оксамитова сукня, капелюх Діни) — багато народу, але за кілька хвилин музики почався дощ, музика замовкла, і екіпажі розсіялися. Ми зробили кілька кіл містом. Боже, яка смутна ця погода — мало того, що позбавляє мене побачити Бореля, якого я не бачила вже три дні, — ще й заважає бачити й бути побаченою іншими.
Я вже не смію ні сподіватися, ні просити побачити Гамільтона, і якби побачила — це здалося б мені сном. Це видається неможливим — надто велике щастя.
Я переплутала дати — відставала на один день.