❦
Четвер, 16 жовтня 1884
У мене страшні гарячки, що мене виснажують. Я проводжу цілі дні у вітальні, пересідаючи з крісла на крісло й на канапи.# Jeudi 16 octobre 1884
Бастьєн знову приходив. І Робер-Флері.
Bastien est venu encore. Et Robert-Fleury.
Діна читає мені романи. Потен приходив учора, прийде ще завтра. Цей чоловік уже не потребує грошей, і якщо він приходить кілька разів, то це тому, що я його трохи цікавлю.
Dina me lit des romans. Potain est venu hier, il viendra encore demain. Cet homme n'a plus besoin d'argent et s'il vient plusieurs fois c'est qu'il s'intéresse un peu à moi.
Я зовсім не можу виходити. Але цей бідолашний Бастьєн виходить, тож він велить принести себе сюди, влаштовується в кріслі, ноги витягнуті на подушках, я зовсім поруч в іншому кріслі, і так до п'ятої, шостої години.
Je ne peux pas sortir du tout. Mais ce pauvre Bastien sort, alors il se fait porter ici, s'installe dans un fauteuil les jambes allongées sur des coussins, moi tout près dans un autre fauteuil et comme ça jusqu'à cinq, six heures.
Я вбрана в безлад мережив, плюшу, усе це біле, але різних відтінків білого; око Бастьєна розширюється від утіхи: о! якби ж я могла малювати!
Je suis habillee d'un fouillis de dentelles, de peluche, tout ça est blanc mais de blancs divers, l'œil de Bastien s'en dilate de plaisir: oh ! si je pouvais peindre !
А я!
Et moi !
Кінець картині цього року.
Fini le tableau de cette année.